«Я дуже вірю, що він живий»: сумчанка шукає зниклого на війні чоловіка

Сльози, безсонні ночі, місяці невизначеності й безмежна надія — так зараз живе сумчанка Ельвіра Дмитренко. У жовтні 2024 року її чоловік, військовослужбовець Руслан Курильченко, перестав виходити на зв’язок. Спершу дружині повідомили про загибель, потім — що він зник безвісти. І відтоді для його дружини Ельвіри та двох донечок життя розділилося на «до» і нескінченне «після».

«Він показав мені, який це — справжній чоловік»

Познайомилися Руслан та Ельвіра у соцмережах у 2022 році. Їхнє спілкування починалося з повідомлень, переходило у дзвінки, а потім — в зустрічі.

«Я спочатку не хотіла стосунків, був слід від минулого. Але Руслан показав, яким має бути справжній чоловік, до моєї донечки від колишнього чоловіка ставився як до своєї. Вона почала називати його татом дуже швидко», — згадує Ельвіра.

Коли Руслан переїхав до Сум, вони почали жити разом. Мріяли про дитину — і зрештою у травні 2023 року народилася їхня донька Мілана.

«На всі УЗД він їздив зі мною. А коли я народжувала, він був поруч. Першим взяв донечку на руки. Мілана – маленька копія Руслана», — каже жінка.

Останнє повідомлення і… тиша

На початку 2024 року Руслан захищав Україну на Донецькому напрямку.

«Для нього служба була обов’язком — захистити країну, наш дім, донечок. Він дуже відповідально ставився до цієї справи», — говорить Ельвіра.       

Перед кожним бойовим завданням Руслан попереджав Ельвіру, що буде без зв’язку, після – обов’язково повідомляв, що повернувся. Але востаннє після виїзду він так і не вийшов на зв’язок.

«15 жовтня минулого року Руслан написав: «Я вас кохаю, я поїхав» — і зник. 18 жовтня військова частина мені повідомила: «Ваш чоловік загинув». Потім сказали, що зник безвісти», — згадує Ельвіра.

Командир згодом повідомив, що після бою за допомогою дрона вони побачили тіла Руслана та його побратима у полі, але наступного дня тіл не було — лишилися лише бронежилети.

Шанси, що чоловік живий, за словами командира, становлять приблизно 20%.

«Для мене навіть один відсоток — це вже шанс», — каже Ельвіра.

Першим кроком у пошуках стали спроби зв’язатися з побратимами Руслана, але це вдавалося не завжди.

«У мене не було контактів командира чи частини — він завжди казав: «Тобі вони не потрібні», — розповідає жінка.

Також жінка зверталася до ТЦК, поліції, Національного інформаційного бюро, Червоного Хреста, Координаційного штабу. Але часто стикалася з байдужістю:

«Буває, що служби записують для галочки — і все. Але без цього справу не відкриють, і офіційно пошук не розпочнеться».

Був і випадок шахрайства: одного разу на телефон прийшов дзвінок із російського номера з вимогою «підпалити машину», аби «звільнити Руслана». Ельвіра одразу звернулася до поліції.

У пошуках інформації жінка знайшла фото з полону, на якому був чоловік,  схожий на Руслана. Вона подала заяву на портретну експертизу, але обіцяного результату досі не отримала.

«Сни мені сняться часто: він приходить додому, каже, що був у Донецькій області, що стегно в нього роздроблене. Часто сниться осінь, листя жовте, і він… Вдома. От я і чекаю його», – ділиться Ельвіра.

Що дає сили боротися?

Донечки для Ельвіри — головна підтримка. Старша донька спочатку плакала, коли тато не дзвонив: їй казали, що в нього «зламався телефон». Дівчинка навіть відкладала гроші на новий, згодом збагнула правду, але все одно чекає. Молодша донька впізнає тата на фото й після кожної мирної акції пригортається до прапора з його портретом.

Віра — те, що не дає Ельвірі зламатися:

«Я не втрачаю надії. Беру участь в акціях, виступаю перед Верховною Радою… Я роблю все, що в моїх силах. Нещодавно написала пісню про Руслана,  у ній – моя туга та надія».

Пара планувала весілля ще у 2024 році. Тепер Ельвіра мріє: коли Руслан повернеться — вони обов’язково влаштують його. І на весіллі звучатиме її пісня – дописана, зі щасливим кінцем.

Як діяти сім’ям безвісти зниклих?

Коли рідні зникають безвісти, діяти треба негайно. Чим швидше родина збере документи, подасть заяви та звернеться до служб — тим більше шансів рухати справу вперед.

Кордон.Медіа підготували покроковий алгоритм дій, список контактних служб та практичні поради для сімей безвісти зниклих. 

Насамперед зверніться до ТЦК та СП: попросіть підтвердити статус військового (полонений чи зниклий безвісти) та отримайте офіційне сповіщення.

Наступний крок – подайте заяву про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, до поліції. Слід вказати прикмети, обставини зникнення, речі, що були при зниклій людині. Також найближчий родич має здати ДНК-зразки. За 24 години у поліції зобов’язані видати витяг з ЄРДР із номером кримінального провадження та контактами слідчого.

Після цього повідомте до інших органів:

• Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти: гаряча лінія 1698;
• Координаційний штаб: зареєструйтесь у кабінеті онлайн;
• Національне інформаційне бюро: 1648, (044) 287-81-65;
• Об’єднаний центр при СБУ: (067) 650-83-32, (098) 087-36-01, united.centre.ssu@gmail.com;
• Червоний Хрест: 0800-300-155.

Оформіть витяг з Реєстру зниклих безвісти. Це можна зробити онлайн через «Єдине вікно для громадян» МВС або електронною поштою (pgmia@mvs.gov.ua).

Сім’ї безвісти зниклих мають соціальні гарантії

Такі родини мають право на:

• щомісячне грошове забезпечення військового;

• пенсію у зв’язку з втратою годувальника (навіть без страхового стажу);

• пільги на ЖКП;

• матеріальну допомогу від місцевих програм (у Сумській області діє Комплексна програма підтримки ветеранів та їхніх родин, тел. 066 325 92 73).

Окремо через портал «Дія» можна подати заяву на компенсацію за душевні страждання (категорія А2.2) або інші втрати, спричинені війною.

Чому пошук через соцмережі може бути небезпечним?

Дуже важливо не публікувати в інтернеті дані про зниклих безвісти чи полонених. Це може зашкодити їм, їхнім побратимам, а також сприяти шахрайству. Будь-яку інформацію про зниклих чи полонених ворог може використати проти них. Пости, де вказані дислокація, позивний та інші деталі, можуть розкрити ворогу розташування позицій підрозділу. 

Краще діяти за алгоритмом, а після — тримати зв’язок із військовою частиною та слідчим у вашій справі, з іншими родинами безвісти зниклих.  Окрім того, родини зниклих безвісти зазвичай об’єднуються у спільноти та мають свої канали комунікації. Такі групи допомагають отримати психологічну підтримку та більше інформації.

Текст: Юлія Колодич

Читайте також:

Що відомо про ситуацію в Шосткинській громаді 9 жовтня?

На Сумському напрямку фіксують присутність російських військових у 13 селах

Без світла, води та газу кілька днів поспіль: як жителі Шостки виживають в таких умовах?

Ворожий дрон поцілив у багатоповерхівку в Сумах

Вигадані “успіхи” росіян на фронті: фейки про повну окупацію Юнаківки