“Спочатку кінолог, а вже потім песик”: як проходять тренування чотирилапих у ДСНС

Юлія Лагута

12 Бер 2026

Скопіювати посилання

Вівчарка Астрід ще зовсім юна, але вже знає: головною на тренувальному майданчику є її напарниця Валентина. У центрі підготовки ДСНС на Сумщині соціалізація починається з перших місяців життя – через поїздки в гамірне місто, обійми та ігри. Чому команди тут звучать лише німецькою та як будується довіра, від якої колись залежатиме чиєсь життя, – розповідаємо в цьому тексті.

Тут завжди чути гавкіт і команди кінолога. Півроку тому в центрі на Сумщині зʼявилися цуцики, які вже зараз готуються шукати людей під завалами й вибухонебезпечні предмети. Це єдине місце в Україні, де розводять і навчають собак для служби в ДСНС. Однією з таких вихованок є вівчарка Астрід. Поки її важливим завданням є соціалізація: вона, як і інші майбутні песики-рятувальники, їздить у місто зі своїми тренерами, вчиться фокусуватися на руці й не відволікатися на сторонні звуки чи предмети.

“Саме в період з 35-45 днів, як вони вже самостійно можуть відходити від суки, і десь до року для собак важлива соціалізація. Всі вони гуляють на завалах, виїжджають на службових автомобілях у місто, тому що перевезення – це найважливіший етап, оскільки під час служби вони завжди пересуваються в авто”, – розказує Сергій Гармаш, начальник кінологічної служби.

З вівчаркою Астрід займається Валентина. У ДСНС дівчина працює фахівчинею ветеринарної медицини групи підготовки службових собак. Вона говорить, що спочатку прийшла в рятувальну службу як ветеринар, а далі почала працювати з песиками. Зараз вона працює з трьома собаками, зізнається: це складно, але цікаво, тож дівчина часто займається з тваринками додатково. Валентина з дитинства любила собак і завжди їх багато мала вдома. Зараз вона отримує задоволення від своєї роботи.

Астрід уже вміє фокусуватися на мʼячі, спокійно реагує, коли Валентина її переносить на руках чи разом із ветеринаром зазирає у щелепу та вуха. Зі смугою перешкод у вівчарки поки є складнощі: не хотіла застрибувати, проте тренерка смаколиком заохотила її подолати страх перед високим барʼєром.

“Під час навчання помилятися можливо, але собаці треба показати, що вона помиляється. Коли ми нічого не даємо, то вона розуміє: щось не так. Важливо, аби собака розуміла, що не вона головна: спочатку кінолог, а вже потім песик”, – розказує Валентина Поліщук.

Попри те, що собаки виконують важливу місію, вони залишаються звичайними “хвостиками”. У центрі їм дарують любов і ніжність, це відчувається не лише на занятті Валентини, а й із іншими тренерами. Собаки не вивчають постійно команди, це лише невелика, проте важлива частина їхнього життя. Також вони мають час для прогулянок, ігор чи обіймів із кінологами. Навіть під час інтервʼю з Валентиною непосидюча Астрід махає хвостиком і постійно хоче понюхати камеру оператора.

Тренування в кожного проходять індивідуально, команди дають виключно німецькою. Кінологи в усьому світі обрали цю мову через чіткі звуки, які тваринам легше розпізнати. У центрі спираються на характер чотирилапих, адже до кожного песика треба знайти свій підхід. Займаються із собаками 15 місяців, а далі вони складають атестацію: якщо все виконали правильно, їх допускають до служби, а якщо було багато помилок, то дають ще час на підготовку й атестують знову.

На чотирилапих, які пройшли всі іспити, чекає відповідальна й складна робота. Сергій Гармаш розказав, що песики не втомлюються так сильно, як люди. Вони свою роботу сприймають як гру, знають, що після цього отримають смаколик, до того ж у парі з кінологом їм не буває нудно. “Хвостики” з цього центру вже брали участь у пошукових роботах у Тростянці, Лебедині й багатьох інших містах на Сумщині.

Працювати в ДСНС собаки можуть близько 9 років, проте якщо тварина виснажується раніше – її тоді ж відправляють на “пенсію” й не чекають, поки мине певна кількість часу. У рятувальній службі пояснили: якщо песик не впорається із завданнями атестації вдруге, то його не будуть навчати далі, а знайдуть гарну родину.

“Собак зазвичай забирають кінологи. У кожного вдома може бути по 3-4 собаки, які раніше були їхніми напарниками. Якщо в кінолога забрати собаку немає можливості, то вони віддають її знайомим і все одно ходять у гості”, – доповнює начальник кінологічної служби.

Поки Астрід лише вчиться фокусуватися на м’ячі, вона робить свої перші кроки в роботі. Можливо, за кілька місяців її чуйний і допитливий ніс стане для когось останньою надією на порятунок.

Детальніше про те, як проходять тренування, дивіться у нашому новому відео.