Голодні коні та медалі: як виживає кінний спорт у Сумах
У стайні Сумської кінної ДЮСШ – звичний робочий день. Коні жують сіно, хтось нетерпляче б’є копитом, діти готуються до тренування. Ззовні все виглядає звично: заняття, підготовка до змагань, плани на перемоги – навіть попри війну.
Але цього року за звичною роботою – інша реальність: школі бракує грошей на корм для коней. Йдеться не про додаткові витрати, а про базове – раціон, без якого кінь не може повноцінно показувати результат.
Це одна з двох кінних шкіл в Україні, де діти можуть тренуватися безкоштовно. Інша працює у Львові. Та на практиці це «безкоштовно» має свою ціну. І її платять не з бюджету.
Результати попри брак кормів
Тренерка Анна Торшина проводить нас стайнею і знайомить з підопічними:
«Це Хуанхе, вона виступає в дисципліні триборства. У змаганнях серед юніорів вона посідала перші місця, була неодноразовою чемпіонкою, призеркою кубків та чемпіонатів України. Це молодий Баркан, торік він став першим у цій дисципліні. Влітку буде чемпіонат України з виїздки, з конкуру. Але для гарних результатів нам бракує найнеобхіднішого».
Цьогоріч на утримання 65 коней з обласного бюджету передбачили близько 1,5 мільйона гривень. Формально фінансування є. Але фактично цих коштів вистачає лише на сіно.
«Наш раціон повинен складатися з 8-10 кілограмів сіна і від 3 до 6 кілограмів вівса на добу. Це мінімум для коня, який тренується, – пояснює ветеринар школи Сергій Дьячков. – Коням дуже потрібен овес, бо це енергія. Якщо говорити про змагання і результат – потрібен збалансований раціон».
У школі кажуть, саме вівса зараз бракує найбільше. Якщо торік закупили майже 25 тонн, то цього року – лише 5. Причина – зростання цін.
Гроші ті самі – можливостей менше
В управлінні молоді та спорту Сумської ОДА пояснюють: з обласного бюджету утримуються 9 спортивних закладів, серед них і кінна ДЮСШ. На неї виділяється 9,5 млн грн на рік, із яких 1,5 млн грн – на корми. Обсяг коштів при цьому не змінювався останні роки.
«Проблема виникла не через зменшення фінансування. Це наслідок того, що ціни зросли, а бюджет залишився тим самим», – каже керівник управління Євген Походня.
Він додає, що школа може частково покривати витрати за рахунок платних послуг.
Раніше це справді працювало – прокат коней, екскурсії, платні заняття. Але після початку повномасштабної війни цей ресурс майже зник.
«Зараз дуже чути вибухи. Люди просто не йдуть», – пояснюють у школі.
Тобто механізм «заробляйте самі» в умовах прифронтового міста фактично перестав працювати.
Безкоштовний спорт із власними витратами
«Я займаюся в школі майже три роки, – розповідає Таїсія. – Мені дуже подобається, і я хочу пов’язати з кінним спортом своє життя».
Утім, щоб дитина могла тренуватися у комунальному закладі, родина бере на себе частину витрат на утримання тварини. Інакше тренування втрачають сенс.
«Кобила була худенька, ми її підкормили своїм кормом. Купляли, запарювали, – розповідає Юлія, мама Таїсії. – Ми втрачаємо тисячі на корм. Він дорогий. Але якщо не годувати – не буде результату».
У самій школі цього не приховують. Тут чітко розділяють: виживання і спорт – це різні речі.
«Наше фінансування не збільшувалося з 2019 року. Через зростання цін ми не можемо закупити корми в повному обсязі, тому першочергово забезпечили коней сіном», – говорить заступниця директора кінної ДЮСШ Ксенія Оніщенко.
Попри ці умови школа показує результати. У 2025 році вдалося привезти 24 золоті, 25 срібних і 16 бронзових медалей.
Це означає, що система не зупинилася. Але працює вона на межі.
Скільки витрачають у Львові і Сумах
Для порівняння Кордон.Медіа подали запит до Львівської кінної школи «Буревісник». У Львові – 37 коней і понад 2 млн грн на корм у 2026 році. Там закупили 78 тонн вівса і 92 тонни сіна, а також додають у раціон моркву і висівки.
У Сумах – картина інша: 65 коней, менше фінансування і значно скромніші обсяги – 190 тонн сіна і лише 5 тонн вівса на рік. Додаткового корму тут не купують.
«Коні – це живі тварини. Їх потрібно годувати щодня і якісно, – говорить Сергій Дьячков. – Кінь не може «почекати бюджету». Його не можна поставити на паузу. І будь-який розрив між фінансуванням і реальними потребами одразу стає проблемою».
Питання без відповіді
Формально кінна школа в Сумах залишається безкоштовною. Фактично – частина витрат на її існування перекладена на родини. І це змінює саму модель.
Поки що ця система тримається. На тренерах, які не зупиняють процес. На батьках, які купують корм. На дітях, які все одно виходять на старт.
Але питання залишається відкритим: скільки ще вона так витримає.
Читайте також:
Мільйони на прикордонні: скільки заробляє керівництво областей, що межують з росією
Авто родичів і квартира під Києвом: що задекларували судді й прокурори на Сумщині за 2025 рік?
«За заслуги перед Сумщиною»: хто і за що отримує обласну відзнаку
