Новини

«Це моя душа»: як майстерня подарунків із Великої Писарівки стала символом незламності

Кордон.Медіа

9 Лип 2024

Скопіювати посилання

Протягом семи років Тетяна розвивала бізнес у Великій Писарівці. Її родина вирощувала квіти в теплицях, постачала їх у різні куточки регіону та створювала флористичні композиції у власній майстерні. Але цього року підприємці вимушено покинули домівку. За плечима – лише досвід і любов до своєї справи. Про спроби почати бізнес “із нуля” в різних містах Тетяна розповіла Кордон.Медіа.

Жінка ніколи не думала, що буде займатися квітами. За фахом вона музикант, із 2006 року працювала у Великописарівській музичній школі з перервою на два декрети. Також має досвід дистриб’юторства ювелірних виробів. Життя дало їй можливість спробувати себе в різних галузях, а покликання допоміг знайти чоловік. Саме він запропонував побудувати першу невелику теплицю. Ідея з квітами виникла спонтанно: для сезонних овочів було вже запізно, а хризантеми мають радувати око. Висадили з пів тисячі черешків.

«Квіти, вийшли “такі собі”, бо ми не знали, як правильно з ними працювати. Було багато кривих, не гарних і загалом не достатньо якісних для гуртового продажу. – розповідає Тетяна. – Кажу чоловіку: «Скоро День учителя, зроблю з них якісь букети. Слава богу, художній смак у мене є».

Перші квіткові композиції жінка створила вдома, на літній кухні, із підручних матеріалів і базового декору. Проте тоді її зачепила флористика, і згодом, як говорить Тетяна, саме в цій справі вона знайшла себе, свій спокій і натхнення. З ідеями допомагав інтернет і соцмережі, де інші майстри ділилися своїми роботами. Саме так народжувалися нові поєднання квітів, варіанти оформлення та декору – і Тетяна поступово почала малювати, мов картини, свої букети.

Магазин у Великій Писарівці

Із хобі це перетворилося на сімейну справу. Діти допомагали вести соцмережі, а без чоловіка, за словами Тетяни, взагалі нічого не було б. Він підтримував справу і як менеджер із закупівель, і як будівельник, і як флорист. Були моменти, коли треба відлучитися кудись, – і вона сміливо залишала клієнтам номер телефону Андрія, він брав справу у свої руки.

Андрій, чоловік Тетяни

На початку повномасштабного вторгнення родина залишалася в селищі. Пріоритети змінилися, тому протягом перших місяців магазин не працював. У цей час власники займалися волонтерством, збираючи для ЗСУ кошти, речі, запчастини для техніки та все, що було потрібно. Для них це була не нова справа, а ще одна глибока історія, що розпочалася аж у 2014 році.

Уже у квітні, ближче до Великодня, сімейна майстерня відновила роботу. Жінка розповідає, що були відчуття страху й тривожності, але думок про переїзд чи закриття бізнесу не виникало.

«В один момент у нас уже були готові квіти, понад десять тисяч саджанців, – і в нашу теплицю “прилетіло”. Зателефонувала власнику точки, яка купувала в нас квіти, сказала, що треба допомога. Належної якості залишилося десь 30% від посаджених рослин, ми втратили майже все. І вони поїхали продаватися по всьому регіону з мінімальною націнкою, лише на бензин».

Проте Тетяна знайшла й позитивні моменти. За перший рік повномасштабної війни вона зробила більше весільних букетів, ніж за увесь час існування майстерні. Люди вирішили жити сьогодні, не відкладаючи на потім справи та рішення.

Читайте також: Ексклюзивні столи та люстри: на Сумщині в умовах війни запустили власне виробництво

Магазин продовжував розвиватися до січня 2024-го, доки ситуація в селищі не змусила родину переїхати в Краснопілля. До березня він працював завдяки родичу, який залишався в селищі. Але, як говорить Тетяна, тоді формат майстерні змінився, залишилися лише базові квіти та флористичні композиції. Там ще було життя. А коли полетіли КАБи, то підприємці забрали все, що змогли, у Краснопілля.

Магазин у Краснопіллі

На той момент сім’я вже мала ще один магазин у Краснопіллі, але прибутку з нього не вистачало, щоб закрити всі робочі витрати. Підприємці це розуміли, тому й ухвалили гірке рішення закрити бізнес і поїхати в Суми.

Переїзд жінка порівнює з пірнанням у крижану воду: вона не розуміла, що робити, але знала, що не може жити без квітів. Уже за два дні влаштувалася флористкою у квітковий магазин, але, пропрацювавши три тижні, вирішила, що такий підхід не для неї:

«Я люблю відчувати клієнтів. І навіть якщо спробую для двох різних людей зробити однакові композиції, то в мене не вийде. Кожен букет – це неповторність і за відчуттями, і за виглядом».

Читайте також: У Сумах відбувся фестиваль локальних брендів

Суми стали чистим аркушем для сімейної справи. Це нова стежка, уже з багажем знань і навичок. Проте Тетяна помітила, що тут попит зовсім інший. У Великій Писарівці і в Краснопіллі вона була обмежена в асортименті: якщо в Сумах обирають різні квіти, то на попередніх локаціях купували більш звичні для українців рослини.

«Місто й село дуже відрізняються, але не можна сказати, що в мене третя спроба відкрити бізнес. Це чергове продовження нашої справи. Я все та ж сама Таня, яка бере з собою всі свої наробки й несе їх людям».

Жінка розповідає, що хотіла б мережу магазинів квітів, щоб дарувати людям емоції. Наприклад, у Тростянці вона бачить свою локацію в деталях. Зараз там значні руйнування, але підприємиця готова викупити будівлю та відремонтувати її власними силами.

Також вона мріє про власну школу флористики. Пропрацювавши в іншому квітковому магазині, зрозуміла, що власники таких бізнесів беруть на роботу людей, які хочуть заробляти, але зовсім не мають знань:

«Я можу навчати цієї майстерності, давати українцям те, що знаю сама. Нехай навіть вони не будуть працювати на мене – але якщо захочуть рости, то з моєю базою їм буде легше». 

Тетяна готова безкоштовно передавати знання тим, хто потребує підтримки. Наприклад, своїм односельчанам із Великої Писарівки, які виїхали й залишилися без роботи, а також людям з інвалідністю й тим, хто поклав своє здоров’я за Україну:

«Я дуже хочу дати їм шанс. Я б могла їх запрошувати до себе як помічників чи повноцінних працівників – і мені легше, і людина отримає чесні гроші та можливості для розвитку».

Магазин прикрашають картини, намальовані власницею, і соняшник, який привіз чоловік Тетяни з Великої Писарівки. Жінка розповідає, що їх було три: два вже зів’яли, а останній береже згадку про дім. Вона б хотіла туди повернутися з новими силами та ідеями, але тоді, коли це дозволить безпекова ситуація. А поки що продовжує працювати в Сумах:

«Сьогодні ми всі маємо якнайкраще робити свою справу. Потрібно бути сильними не лише заради себе. І я хочу на своєму прикладі показати, що не можна опускати руки і впадати у відчай».

Кордон.Медіа. Ексклюзивні відео з місця подій, новини та актуальні теми з прикордоння Сумщини.

Сьогодні ми показуємо те, що завтра стане історією

Читайте також:

«Сидимо без світла та під обстрілами»: як у Великій Писарівці відновлюється торгівля?

Коли почнуть відновлювати Великописарівську громаду, яку ворог розбомбив з авіації?

«Городи посадили і тікаємо, бо ще стріляють»: у Великописарівську громаду повертаються жителі

Про нас
Медіа про Сумщину: ми показуємо сьогодні те, що завтра стане історією

Ми – медіа про людей і території, що знаходяться на межі цивілізації