“Моя друга родина”: як зооволонтерка Аліна рятує тварин на Сумщині
Вона щодня рятує тих, хто не може попросити про допомогу словами: історія зооволонтерки Аліни Остапенко з ГО «Сумське товариство захисту тварин».
Кордон.Медіа поспілкувалися з зооволонтеркою Аліною. Вона розповіла про тонкощі своєї справи, труднощі роботи з тваринами та чому, попри все, не уявляє свого життя без цього.
Перший крок до свого покликання
Свою діяльність як зоозахисниця Аліна розпочала у 2013 році, а вже з 2014-го вона почала займатись цим більш активно. Саме тоді вона вперше прийшла до притулку на Кондратьєва – спочатку просто вигуляти собак. З того моменту, як каже сама Аліна, все й почалося.
«Мені просто в якийсь момент захотілося бути корисною цьому світу. Хотілося рятувати покинутих тварин, які лишилися самі через людську байдужість», – пригадує вона.
Боротьба за життя тварин
Аліна розповідає, що їхня команда зазвичай не займається масовими евакуаціями тварин – банально бракує часу. Основна увага зосереджена на роботі в притулку. Евакуацію переважно здійснюють партнерські організації та окремі волонтери, а вже врятованих тварин доставляють безпосередньо до притулку. Проте бувають випадки, коли доводиться виїжджати й самостійно.
«Мабуть, найбільша складність – це безпекова ситуація. Постійно потрібно моніторити, чи не летить щось у той район, куди їдеш. І ти розумієш: маєш лише кілька хвилин, щоб забрати тварину й виїхати», – поділилася з нами зооволонтерка.
Аліна зізнається, що одні з найболючіших моментів її роботи – це необхідність обирати.
«Мені особисто завжди дуже боляче, коли ми забираємо одних тварин, а дорогою, проїжджаючи повз інші села, бачимо ще десятки сумних та голодних очей, які заглядають в машину, і ти розумієш, що, окрім як вийти погодувати та розсипати корм, ти зараз нічого не вдієш. Майже в кожному дворі по селах залишені домашні тварини, всіх неможливо вивезти», – прокоментувала Аліна.
Адаптація тварин після евакуації
Більшість евакуйованих тварин досить швидко адаптуються до умов перетримки. Втім, багато з них перебувають у стані сильного стресу після пережитого – бояться різких рухів, гучних звуків, часто поводяться насторожено. Щоб полегшити їхній стан, деяким доводиться тимчасово давати заспокійливі препарати.
Прилаштування тварин за кордон
Зоозахисниця розповіла, що впродовж останніх трьох років її команда налагодила партнерські зв’язки з організаціями за кордоном, які допомагають знаходити домівки для врятованих собак. Найчастіше тварини їдуть до Німеччини, Польщі, Чехії. Також кілька чотирилапих вже знайшли родини в Норвегії, Іспанії та навіть у США.
«Щоб підготувати собаку до переїзду, потрібно щонайменше три місяці. Це час на всі необхідні документи, щеплення та підготовку тварини до транспортування. Усі перевезення ми здійснюємо самостійно – це займає багато часу та доволі затратно, але кінцевий результат вартий зусиль. Коли ми бачимо щасливих підопічних у родинах, у безпеці та тиші далеко від війни, то дуже радіємо», – розповідає Аліна.
Небайдужість рятує сотні тварин
Громадська організація «Сумське товариство захисту тварин» існує виключно завдяки благодійним внескам та власним ресурсам її учасників. Нині під опікою притулку перебуває понад пів тисячі тварин, і очевидно, що самих лише донатів недостатньо – потреб завжди більше, ніж можливостей.
«Ми співпрацюємо з низкою благодійних фондів – як українських, так і міжнародних. Вони періодично надсилають нам допомогу: корми, ліки, засоби для обробки тварин. Деякі організації також покривають витрати на стерилізацію – це надзвичайно важливо, адже кожна тварина, що потрапляє до нас, обов’язково проходить стерилізацію», – зазначила Аліна.
Втратила віру на зміни ставлення до тварин
Аліна зізнається, що вже давно не відчуває того натхнення чи завзяття, яке мала 8-10 років тому, коли ще жила з надією, що світ можна змінити.
«З роками я бачу, що ситуація з тваринами суттєво не змінюється. Нам, українцям, ще дуже далеко до гуманного й свідомого суспільства. Особливо гостро я це відчуваю зараз, коли йде вже четвертий рік повномасштабної війни, і покинутих тварин стає дедалі більше», – ділиться вона.
Попри втому, Аліна не полишає справу, яку вважає своїм покликанням. Вона зізнається, що без собак не уявляє себе:
«Це моя друга родина. Я знаю, що відповідальна за них, якщо подивитися ширше – саме вони і є моєю мотивацією вставати з ліжка щоранку».
Перший крок назустріч тваринам
ГО «Сумське товариство захисту тварин» запрошує всіх новачків на вигул собак. Як показує історія Аліни, звичайна прогулянка з собакою може стати початком нового життя. Навіть якщо ви не плануєте активно займатися зоозахистом, під час вигулу ви зробите щасливими кількох чотирилапих друзів – і це вже вагомий внесок.
Вигули проходять щосереди та щосуботи, зазвичай до обіду. Охочі можуть підписатися на соціальні мережі притулку у Facebook або Instagram – там волонтери висвітлюють життя тварин, їхні потреби та івенти.
«Якщо ви тільки розмірковуєте над тим, щоб долучитися до зоозахисту, важливо знати: це не просто. Казкові картинки залишаються для соцмереж, а в реальності – багато викликів. Взявшись за тварину, ви проходите з нею весь шлях: від порятунку до прилаштування. Стаєте і кінологом, і ветеринаром. Але кожне врятоване життя – безцінне. Головне – зробити перший крок», – каже Аліна.
Зооволонтерка відзначена на національному рівні
За свою невтомну працю та відданість справі захисту тварин зооволонтерка Аліна отримала почесну відзнаку Всеукраїнської зоозахисної премії від UAnimals. Ця нагорода – це визнання її внеску у порятунок та реабілітацію безпритульних тварин, а також у розвиток культури гуманного ставлення до тварин.
Фото: Аліна Остапенко
Текст: Ксенія Кавчуга
Читайте також:
Уночі та зранку росіяни вдарили по Сумах безпілотником та з авіації
Сумська ОВА підтвердила окупацію чотирьох сіл на прикордонні області
Ворог вдарив касетними боєприпасами по селу Лікарське: загинула людина
