Музей війни та надії: як мешканець Великої Писарівки відроджує рідне селище

Любов Сітак

23 Гру 2024

Скопіювати посилання

Олексій Скоркін живе у Великій Писарівці – селищі на Сумщині, розташованому у 5-кілометровій зоні від кордону з росією. Понад рік тому чоловік створив на території свого будинку музей сала та борщу, а також музей меду.

Але внаслідок російського обстрілу все це було знищене. Як би не було прикро, чоловік не втратив надію і почав відбудовувати свої музеї.

Окрім цього, створив і новий, цього разу вже – музей війни. Він розмістив його на місці влучання російської КАБ.

«Все це я активно висвітлюю в соцмережах, і в такий спосіб хочу привернути увагу місцевої влади, преси, волонтерів та активістів до Великої Писарівки, щоб після закінчення війни відбудувати селище», – розповідає Олексій.

Більше дивіться у нашому відео.

Пан Олексій розповідає, як 5 жовтня в його будинок прилетіла російська авіабомба, знищивши практично все, що було:

«Все згоріло, все побите… Але, знаєте, я звик ніколи не складати руки. Я вирішив попри все наводити лад на прибудинковій території. А ще – зробити музей війни 2024 року і запрошувати туристів, відвідувачів».

Чоловік каже, що за рахунок благодійних внесків відвідувачів він потроху відбудовує втрачене. А живе зараз на одній з вулиць неподалік, разом зі своїм стареньким батьком.

«У квітні ми, як і багато з наших мешканців, евакуювалися, коли були прильоти КАБів, коли було розбите селище. Але, ви знаєте, Батьківщина – вона одна, і, де б ти не був, все одно тягне додому. Ми побули в евакуації всього два тижні і вирішили повернутися сюди», – розповідає Олексій.

Він показує місце, куди прилетіла ворожа авіабомба: вона зруйнувала двоповерхівку і пошкодила дерево, що росте поруч. Раніше тут було багато будинків, а тепер – лише купи цегли та руїни. Так виглядає війна.

«Я назвав його «Музей війни 2024 року», бо погляньте, скільки навколо експонатів. Це горе, страшно таке переживати. І я розумію, що, можливо, слово «музей» не зовсім до цього підходить. Але ж… Не будемо скиглити. Живемо сьогодні, дивимося майбутнє і не складаємо руки», – каже Олексій.

Зруйнований рашистами будинок у Великій Писарівці

Чоловік розповідає про свою мрію – відбудувати цей будинок, тож усі благодійні внески, які він отримує від відвідувачів музею, йдуть саме на це:

«Багато людей у нас каже в селищі: “Навіщо? Кому воно потрібне? Кому потрібне це прикордоння?.. А з прикордоння, з нашого селища й розпочинається вся Україна»”.

Музей війни починається з імпровізованої стели: тут розміщені експонати як цієї війни – гільзи, снаряди, так і артефакти часів Другої світової. Поруч з цим знаряддям вбивства – дитячі іграшки. Їх Олексій знаходив на руїнах знищених росіянами будинків:

«Ви знаєте, як сумно, коли ти бачиш: валяється дитяча іграшка на руїнах…».

Музей Війни 2024 року у Великій Писарівці

Олексій показує невеличкі дощечки зі зруйнованого будинку та розповідає ще про одну свою ідею:

«Хочу, щоб відвідувачі на цих дошках записували, хто тут був, відвідував цю територію. Будемо потім ці дошки прикріпляти, можливо, поряд із вивіскою, щоб видно було, наскільки тема війни є болючою для людей».

Чоловік зізнається, що не всі односельці одразу і з розумінням сприймають його ініціативи:

«У нашому селищі не звикли до того, щоб щось відкривалося, щоб приїжджали журналісти, преса, іноземці… Люди реагують по-різному. Комусь подобається, комусь не подобається, хтось критикує, але згодом, коли вже проходить час, коли люди самі осмислюють ту ідею, яку я зробив, тоді вже кажуть: «Олексію, ти молодець, ми тебе підтримуємо».

Пан Олексій розповідає, що відвідувачі у музеї є, і це – свідчення того, що людям не байдуже:

«Значить, робимо правильно, займаємося вірною справою. От і все».

Чоловік впевнений, що відбудувати багатоквартирний будинок цілком реально. Головне, звісно, щоб війна закінчилася. Але ще потрібно мати велике бажання щось робити для своєї громади:

«Якщо не буде бажання щось змінити, то й нічого не буде. Бажання є, будемо працювати, піднімати нашу громаду. І люди допоможуть. Люди не такі байдужі, як багато хто з нас думає».

У гостях у Олексія Кордон.Медіа були якраз рік тому, зустрілися випадково біля центральної новорічної ялинки, яку минулого року, незважаючи вже на складну тоді безпекову ситуацію, прикрасили іграшками, які власноруч виготовили місцеві діти.

Але сьогодні через евакуацію людей в селищі значно менше. Діти всі виїхали. Тому необхідності та можливості прикрасити ялинку немає. Втім, Олексій все ж вирішив не залишати місцевих жителів без новорічного настрою:

«Хочуть позитиву. Пишуть мені: “Олексію, що ж у нас в цьому році? Що ж у нас ялинка, чи буде?” А я ж пишу: “Та яка ж ялинка, війна, розруха… А в мене була ось посаджена – я восени посадив отаку ялинку невеличку. Погляньте: в цьому році Великописарівська головна ялинка виглядає саме так», – показує пан Олексій маленьку, але таку важливу для мешканців громади ялиночку.

Вона зовсім невеличка, росте серед зруйнованих будинків, але вона дає надію. І тому є дуже символічною і цінною для тих, хто попри все залишається у Великій Писарівці.

«Будьте оптимістами, завжди посміхайтеся і ніколи не падайте духом. А ця ялинка згодом виросте, і ми її також будемо прикрашати! І вона матиме символічне значення, тому що вона висаджена саме в рік, коли тут було все зруйноване, пошкоджене. Виросте ялинка, відбудується зруйнована будівля, все відбудується», – звертається до односельців Олексій.

Олексій Скоркін і ялинка у Великій Писарівці

На прощання журналісти Кордон.Медіа підписали одну з дощечок, яка тепер зберігатиметься у музеї війни.

Сім’я Скоркіних втратила свій музей сала та борщу у травні 2024 року після влучання російської авіабомби. Знімальна група Кордон.Медіа була там напередодні Нового 2024 року, і Олексій показував, як усе облаштовано. Проте після удару майже всі експонати, як і сам будинок, згоріли, а їх збирали та приносили всі охочі жителі селища. А от музей меду, який Олексій розташував на іншій локації, продовжує працювати і зустрічати своїх відвідувачів.