Що буде з громадським транспортом, який їздить до зони бойових дій на Сумщині?
На прикордонній Сумщині люди продовжують їздити додому — попри постійні обстріли, зруйновану інфраструктуру та удари по громадському транспорту. 27 липня одна з таких поїздок закінчилася трагедією: російський дрон уразив рейсовий автобус Суми–Храпівщина. Троє людей загинули, ще 19 отримали поранення.
Кордон Медіа поспілкувалися з очевидцями, перевізниками, пасажирами та представниками влади й дізналися, чому ці рейси все ще існують — і чи залишаться вони надалі.
Говоримо на цю тему, адже зараз дорога стає все небезпечнішою, а людей, охочих їздити до своїх домівок, розташованих поруч з російським кордоном, менше не стає.
Деякі з таких поїздок стали причиною загибелі цивільних. Зараз мова йде про удар по рейсовому автобусу Суми-Храпівщина. У нього росіяни вдарили ланцетом на минулому тижні.
27 липня. Після влучання в автобус у селі Іволжанському Юнаківської громади загинуло три жінки. Ще 19 людей були поранені. Загалом в автобусі їхало 39 пасажирів. Вони після удару безпілотника кілька годин чекали на евакуацію до Сум.
Двома місяцями раніше росіяни теж обстріляли рейсовий маршрут, але на виїзді з Білопілля. Тоді у мікроавтобусі загинуло 9 людей, ще 7 були поранені.
Тож як же в подальшому буде курсувати громадський транспорт Сумщини, який їздив практично до лінії бойового зіткнення?
Хто понесе відповідальність за удар по автобусу у Юнаківській громаді, а також які маршрути залишатимуться і надалі?
Незадовго після влучання ми були на автовокзалі та автостанції під виглядом як звичайних пасажирів, так і журналістів, аби дізнатися, чи рейси скасували. У касі нам відповіли, що дійсно саме після ворожого удару по автобусу у Юнаківській громаді більшість маршрутів відтепер не курсує.
«Метрів три від зупинки від’їхали – і такий удар зверху! Все в диму, вікон немає. Порозкидало всі сумки, люди попадали, було багато поранених. І люди кричать: «Вася, ховайся в ліс! Бо нас доб’ють тут», – розповідає про події 27 липня Василь Титаренко, водій автобуса.
Автобус заїхав у ліс. Передні двері відкрити не вдалося, бо через удар вони були заблоковані, тож люди почали виходити й виносити поранених через задні двері.
«Над нами літали дрони, в той день їх було багато, було дуже шумно. А зв’язку ж немає… Допомоги ми чекали кілька годин. Люди оглушені, травмовані. Кричать…», – згадує ті страшні події пан Василь.
Водій каже, що удар припав на праву передню частину автобусу. Сам же він був зліва:
«Півтора метри від мене, максимум…»
Перевізник у цій ситуації своєї вини не вбачає. Говорить, що виконував умови договору, люди офіційно брали квитки, а він виїжджав з автовокзалу. Заборони чи попередження про призупинення маршруту не було, тому продовжували їздити. За їхніми словами, за увесь час повномасштабної війни вони не їздили лише один тиждень через безпекову ситуацію. І це було за проханням Олени Сіми, голови Юнаківської громади.
«Спочатку ми їздили до Басівки, потім там стало небезпечно, і ми їздили до Юнаківки. Далі й там почалися обстріли, тож ми їздили тільки до Храпівщини. У нас дозвіл є, ми квитки продавали людям, виконували умови договору», – говорить Петро Дяденко, перевізник маршруту Суми-Храпівщина.
Перевізник запевняє, що має дозвіл на перевезення до закінчення воєнного стану і рік після того:
“Розмов з місцевою владою про те, щоб через небезпеку призупинити перевезення, не було”.
Пан Петро каже, що в середньому щодня 15-20 людей їздили цим автобусом:
«Зранку поїдуть, побудуть вдома, попораються, і на 15.00 додому верталися. Люди вивозили вирощений урожай, а також свої речі, які не змогли забрати під час евакуації. Я їх вивозив, і собак, і котів, і навіть кіз вивозили. І холодильники забирали, й пральні машини».
На питання, чи не думав він особисто про скасування рейсу через небезпеку, пан Петро відповідає, що голова ОТГ Олена Сіма попросила, щоб автобус таки їздив до Храпівщини.
«Бачив, що ОВА стверджує, мовляв, ми їздили з власної ініціативи. Не було ніякої ініціативи – ми виконували умови договору, проходили і медичний, і технічний контроль, відправлялися тільки з автовокзалу, нікуди не з’їжджали з маршруту», – каже перевізник.
Жителі Юнаківської громади, які були пасажирами автобусу, зібралися, аби підтримати перевізника. З власної ініціативи вони створили та підписали петицію на його захист на випадок, якщо перевізника притягнуть до юридичної відповідальності.
Ми поспілкувалися з деякими з них і дізналися, що люди про це думають.
«Мені зателефонувала мама, сказала, що вона поїде, забере останні речі, бо мародерять, лазять по хатах. І ці речі вона потроху й вивозила на автобусі. Ми дуже вдячні водію, що хоча б щось забрали, бо залишилися з двома валізами, як бомжі. Пенсіонеру тяжко прожити на пенсію і на допомогу ВПО 2 тисячі гривень. Це нереально. Квартиру дуже дорого зняти – це тисяч 8-10. Все вивозили, старалися все забрати. І ми до водія претензій не маємо. Ми всі дорослі люди, і мама так говорила. Вона їхала на свій страх і риск, щоб вивезти, забрати свої речі», – каже пані Юлія, дочка загиблої в автобусі жінки.
Жінка говорить, що її хату в селі пограбували вже двічі – винесли пральну машину, холодильник, інші речі.
«Мама взагалі повинна була їхати до мене. Вона сказала: «Я їду останній раз», – розповідає Юлія.
Таку ж історію розповідає й пані Людмила, донька іншої загиблої в автобусі жінки:
«Моя мама поїхала перевозити речі автобусом, бо ніхто ж нічого не дав. Я їй телефонувала, але на зв’язок вона не виходила. Я стала переживати. Тоді мені подзвонили, сказали, що біда, поцілили в автобус…»
Людмила говорить, що кинулася дзвонити по лікарнях, і їй повідомили, що мама є у списку загиблих:
«Мамі було 66 років… Вона спереду в автобусі стояла. У неділю, коли збиралася їхати, казала, що це – в останній раз: забере все, що можна, і більш не їздитиме».
Жителька Кияниці пані Лідія зі сльозами на очах розповідає про мародерів, які нишпорять по хатах за відсутності господарів:
«Як це обідно, коли ти приїжджаєш у свою хату – а в тебе там хтось вже полазив…»
Жінка каже, що їздила й буде їздити, адже там – рідний дім, все своє, а на життя у місті не вистачає грошей.
«Ми виїжджали знаєте як? Автобуса не дали, ми своїм рейсом їхали. Ми водія часто вмовляли поїхати – він, бувало, й не хоче, а ми його просимо: ну, будь ласка!», – розповідає пані Лідія.
Житель Кияниці пан Сергій, який теж був у тому автобусі, говорить, що в момент удару був у передній частині, і йому просто пощастило. Чоловік каже, що такі рейси дійсно потрібні людям, бо це чи не єдина можливість забрати залишені речі.
«Петро Миколайович (перевізник – ред.), Василь (водій – ред.) – вони герої! Їх нагороджувати треба, а їх зараз намагаються зробити винними. Вони безстрашні, вони молодці, допомагали людям», – говорить Сергій.
За словами чоловіка, керівництво Юнаківської громади не робило нічого, щоб якось допомогти людям з перевезенням речей.
«Я вдячна водію, перевізнику, що вони нас возили. У нас там по хатах мародери лазять, все відкрите, паркани, дахи порозбивані. Ми їхали по своє, щоб іще щось взяти. Я хочу, щоб цей автобус їздив, щоб цей перевізник працював, він роками, десятиріччями нас возив. Інший ніхто не поїде», – каже жителька Кияниці пані Людмила.
Жінка говорить, що в тому, що загинули люди, вини водія й перевізника немає:
«Ми все розуміли, і все одно їхали. А в місті не так хіба? Сідаєш у транспорт – і не знаєш, де воно може впасти…»
Володимир Бабич, заступник голови Сумської ОВА з безпекових питань, повідомив, що адміністрація вживає організаційно-розпорядчих заходів, щоб не допустити таких випадків у подальшому:
«Департаменту розвитку громад та територій, інфраструктури дано доручення разом з військовим командуванням опрацювати безпечність маршрутів. В області зараз жодні маршрути на прикордонні, у безпосередній близькості до зони бойових дій, не працюють. Працюють тільки 4 маршрути по Сумському району».
Пан Володимир говорить, що перевізник сам має вживати заходів відповідно до безпекової ситуації і на власний розсуд вирішувати, їхати чи ні.
Щодо саме цього маршруту і цієї ситуації – то юридична відповідальність покладається на перевізника, каже Володимир Бабич:
«Буде надана юридична оцінка діям всіх причетних до цього інциденту. Перевізник мав офіційні дозволи на цей рейс, бо він не мав заборони безпосередньо на той час, але протяжність маршруту була скорочена, відповідно, його маршрут простягався до зони бойових дій, але ж він не їхав туди. Він їхав стільки, скільки вважав за потрібне, користуючись нормою, якою він сам собі визначив».
Ну, а зараз повернемось до ситуації з громадським транспортом у Білопільській громаді. У мікроавтобус на виїзді з Білопілля у травні влучив російський «Ланцет». Після цього Сумська ОВА повідомила про створення резервних маршрутів.
Чи користуються ним люди та чи відновив перевізник рейс Суми-Білопілля, розказує заступник голови Білопільської громади Володимир Відуєв:
«Є транспорт, у нас по залізниці ходять потяги. Громадський транспорт як функціонував, так і функціонує. Відновилися міжміські маршрути, в тому числі маршрут Білопілля-Суми. Були розроблені резервні маршрути, транзитний транспорт їхав поза межами Білопілля. Але людям було це незручно, і на сьогоднішній день деякі транзитні маршрути відновилися».
Володимир Відуєв повідомив також, що на дорозі, якою їздить громадський транспорт, наразі вже встановлені антидронові сітки.
А про те, наскільки ці резервні маршрути зручні для самих людей, нам розказала пані Вікторія – жителька Білопілля, яка евакуювалася до Сум, але продовжує їздити до себе додому на роботу:
«Зараз ситуація не критична, але важка. Якщо раніше було дуже багато автобусів, маршрутки їздили, то зараз їх практично немає. Із Сум добираюся до Білопілля потягом вранці, а назад уже – чим прийдеться: коли потягом, коли маршруткою, а коли й попуткою. Тому що транспорту немає. Зранку автобуси ще якісь ідуть, а після обіду вже виїхати нереально».
Раніше, до удару по автобусу, транспорт ходив щогодини, каже Вікторія. Зараз же можна чекати й дві години, щоб виїхати. Місцеві створили чат, де домовляються й повідомляють, що в певний час їхатиме той чи інший транспорт, отак люди й збираються.
Жінка говорить, що їздити до Білопілля тепер страшніше:
«Страшно… Але що робити? Напевне, ми всі, хто з Сумщини, вже до цих вибухів звикли. І боїмося, й їздимо, і якось живемо…»
Отже, навіть попри скасування більшості рейсів на прикордоння, часті удари росіян по цивільних автівках та автобусах, місцеві люди хочуть продовжувати їздити до себе додому.
Ми закликаємо вас не нехтувати своєю безпекою, а також дякуємо вам за увагу, приділену цьому матеріалу. Сподіваємось, він був для вас цікавим.
Також нагадуємо, що у нас є спільнота «Друзі кордону». З цією підпискою ви матимете доступ до закритого чату з командою Кордон Медіа, дізнаватиметесь унікальні новини першими, а також матимете змогу брати участь у різних офлайн-заходах.
Читайте також:
На Сумському напрямку ЗСУ просунулися в Юнаківці та Новокостянтинівці
Обшук у нардепа Молотка: НАБУ вилучило годинники, “ювелірку” й документи
