Три дні без світла, води та звʼязку: евакуація із Миропільської громади продовжується
16 березня Кордон.Медіа разом із волонтерами організації «Червоний Хрест» були на евакуації у Миропільській громаді.
Поїхали у Запсілля. Евакуювали звідти Олену з її котом Томом. Відтепер вона житиме у Сумах в сина. Поки забирали жінку, поспілкувалися також з іншими жителями: двоє хотіли виїхати, але на той момент були не готові.
У селі вже третій день немає води та світла після того, як росіяни зруйнували міст дорогою на Миропілля.
Як пройшла евакуація, дивіться у відео.
Безпекова ситуація на прикордонні Сумщини суттєво погіршилася, тож евакуація наразі триває більш активно.
Село Запсілля Миропільської громади розташоване за 3 км від російського кордону. Саме туди вирушив автомобіль Червоного Хреста разом з Кордон.Медіа, щоб забрати людину, яка залишила заявку на евакуацію.
На вулиці йде дощ, дорога брудна й розмита, але така погода – це насправді дуже добре. Чому саме, пояснює командир загону швидкого реагування Володимир Москаленко:
«Це ж 3-кілометрова зона, тут постійно літають ворожі дрони, а в дощ їх набагато менше».
13 березня росіяни зруйнували міст, який з’єднував Миропільську громаду з Сумами. Через це евакуація людей ускладнилася, втім, наразі вже організовані резервні шляхи.
Людина, яку потрібно забрати, живе у центрі Запсілля. Зв’язку з нею немає, вона поза зоною, але екіпаж знає адресу, куди потрібно їхати.
Жінка вже готова, чекає.
«Я ледве цю ніч пережила. І «Гради», і КАБи летіли, було дуже страшно. Одразу 11 вибухів дуже сильних було, а потім ще…», – зі сльозами на очах говорить пані Олена.
На подвір’ї залишається кудлатий песик, за яким наглядатимуть сусіди.
Поки речі Олени закидають в авто, представники Червоного Хреста питають у її сусіда, чому він не хоче теж виїхати.
«Та куди? У мене сьогодні корова розтелилася. Вже домовилися, щоб її забрали, а поки не заберуть, нікуди поїхати не можу», – каже чоловік.
Пропонують виїхати хоча б його дружині, але вона категорично відмовляється виїжджати сама, без чоловіка:
«Без нього нікуди не поїду. Ми 37 років разом. То вже й поїдемо разом, як тільки корову заберуть», – говорить пані Людмила.
До машини підходить ще одна жителька цієї вулиці, пані Наталія. Говорить, що теж планує евакуюватися, але саме сьогодні не готова – у неї погане самопочуття, високий тиск, а речі ще не зібрані.
«Не так усе це просто…», – каже жінка.
Вона також хвилюється, куди поселяють евакуйованих.
«А то посадять отак-от на асфальті, – побоюється Наталія. – Мені б у гуртожиток який-небудь…»
Оскільки бажаючих більше не знайшлося, автомобіль Червоного Хреста вирушає у зворотній шлях.
Дорогою пані Олена розповідає, що їде в Суми до сина, де вони будуть жити разом в орендованій квартирі.
«Дуже важко мені далося це рішення, але ж іншого виходу зараз немає», – каже Олена.
Жінка говорить, що обстріли упродовж всієї ночі були такі, що хата тремтіла.
«Ні, у погріб я не ховалася, – каже вона, – бо мене минулоріч ледь не привалило в тому погребі, і тепер я боюся. Я собі у хаті, у ванній кімнаті, куточок облаштувала, ото там ми з котом і ховалися».
На питання, чому не виїхала раніше, а сиділа у Запсіллі до останнього, Олена з гіркотою говорить:
«Все сподівалася, що, може ж, нас воно обмине… Кидати усе, нажите роками, так важко…»
Зараз, після того, як росіяни підірвали міст, у селі немає ані світла, ані газу, ані води.
«Отак і жили. У мене в хаті грубка є, лежаночка. Я її топила, готувала трохи собі їсти та грілася», – розповідає жінка.
У кошику на її колінах – чорний кіт з білими вусами на ім’я Том.
«Я без нього – нікуди, – каже Олена. – Він у мене змалечку. Півтора роки тому я його за пазухою додому привезла, виростила».
Вже у Сумах пані Олену з котом і речами висаджують біля під’їзду багатоповерхівки, де вони тепер житимуть.
«Ой, що б ми без вас робили, без таких людей, як ви? – дякує жінка. – От кажуть же, що треба вчасно все робити. Бо тоді, як прижме, біжиш вже, аби куди бігти… Життя – то найдорожче: буде життя, буде здоров’я – то, дасть Бог, усе буде. Я вірю, що все це закінчиться, і повернемося додому обов’язково!»
Евакуація цього дня пройшла без ускладнень, і тепер пані Олена житиме у Сумах разом із сином. На прощання вона подарувала нашій знімальній групі власноруч сплетену серветку, яка тепер прикрашає офіс Кордон.Медіа.
Читайте також:
Удар “Молнії”: ворог атакував Велику Писарівку дронами, є руйнування
«Я думала, не доживу до ранку»: триває евакуація людей із Запсілля
Евакуюватися протягом двох діб просять мешканців сіл Миропілля та Запсілля
Виїжджали по одну людину, а забрали чотирьох: евакуація із Миропільської громади
