Ворожі дрони полюють на людей: життя під антидроновою сіткою на Сумщині
Спалені дронами автівки посеред вулиць, розбиті авіабомбами будинки… Такою є реальність життя вже буквально за кілька кілометрів від Сум у бік кордону. Наші воєнкори побували у Стецьківці. Це Сумська міська громада. російські військові там випалюють фактично цілі вулиці, а місцеві жителі стають мішенями ворожих FPV-дронів. Один з таких недавно поцілив у автівку Стецьківського старости.
Як виживають місцеві в таких умовах – далі дивіться в репортажі.
Село під прицілом
Стецьківка є частиною Сумської міської громади. На початку повномасштабного вторгнення тут мешкало понад 3000 людей. Село розташоване буквально за 5 км від міста, але вулиці тут виглядають ось так: спалені до тла автівки та розбиті КАБами будинки.
Це – автівка працівників «Газмережі», які якраз приїхали на виклик та лагодили труби, коли росіяни ударили по будинках КАБами.
Від цього літа дороги села та все, що ними рухається, стало мішенню для російських військових. Траси затягли антидроновими сітками. Чи не щодня село – під атакою дронів та авіабомб з росії.
Пані Галина, місцева мешканка, показує нам свою пошкоджену хату. Каже, одні двері внаслідок вибуху вирвало повністю, тож доводиться завішувати вхід ковдрою, щоб було хоч трохи тепліше. Світла немає, а вікна забиті ОСБ-плитами.
Ці всі руйнування в оселі Галини – з кінця вересня, коли російські військові ударили прямо по вулиці авіабомбою. У домі по сусідству вже ніхто не живе. Там вибух пошкодив стіни. Люди врятувалися, але опинилися на вулиці.
Навпроти – будинок Олександра. Чоловік каже, що молотка з рук не випускає, бо треба латати дах, пошкоджений КАБом. Ремонтує все виключно своїми силами. Вікна в будинку позабивані плитами, фасад пошкоджений та потребує відновлення.
«Тут живуть одні пенсіонери та сім’ї з дітьми, – показує Олександр на сусідські хати. – Куди вони кидали бомбу 250 кг? Це не люди, розумієте? Я їх людьми назвати не можу. Такого слова поганого ще не придумали, щоб їх (росіян – ред.) назвати…»
Після цього удару, розповідає пан Олександр, сусіди повивозили дітей. Літні ж люди продовжують жити тут, у своїх оселях.
Бібліотека як острівець культури і спокою
Напевне, однією із ознак того, що село живе, є бібліотека, яка працює попри все. Тож йдемо до Стецьківської книгозбірні. Біля входу зустрічаємо місцеву мешканку. «О, Кордон.Медіа!», – впізнає нашу знімальну групу пані Марія.
«Я в цю бібліотеку ходила завжди, ще з дитинства, і можу сказати про них тільки хороші слова. Книжок прочитала дуже багато. А зараз уже й очі так не бачать, та все рівно ходжу», – розповідає жінка.
Бібліотекарка Тетяна Чайка підтверджує, що Марія Іванівна дійсно є їхньою постійною читачкою. Розповідає, що найчастіше саме пані Марія першою читає ту чи іншу книжку, а потім ділиться своїми враженнями.
«Коли надворі прохолодно, йде дощик, дуже добре читаються такі ось книги з ароматом кави, поезія тощо. У нас навіть є книжка нашої місцевої поетеси», – показує книги бібліотекарка.
Цей контраст вражає: на вулиці – антидронові сітки, а в затишному приміщенні бібліотеки – нові книжкові осінні експозиції.
Втім, звісно, проблеми є й тут. Перш за все – це зменшення кількості відвідувачів, говорить пані Тетяна, адже бібліотеку перестали відвідувати діти, які зараз навчаються дистанційно та й по більшості вже виїхали з села. А тих, хто ще залишився тут, батьки практично не випускають з дому, бо на вулицях дійсно небезпечно – БпЛА різного типу полюють і за машинами, і за людьми на вулицях.
Люди хочуть читати книги українською мовою
Бібліотекарі кажуть, що серед відвідувачів бібліотеки зараз більше людей старшого віку (є навіть чоловік, якому 91 рік, і він щотижня приходить за новою книжкою). Це покоління менше прив’язане до гаджетів та потребує живого спілкування:
«Вони приходять сюди за новинками, які в нас є, і виписують багато періодичних видань. Дещо ми й самі купляємо, виписуємо теж, ділимося, спілкуємося».
Багато хто з користувачів бібліотеки хочуть читати більше книг українською мовою, розповідає нам пані Тетяна:
«Книжки полюбляють сучасні, прямо просять: “Дайте нам хороших українських книжок!”
Буває, що люди приходять сюди навіть щоб просто поспілкуватися один з одним, поговорити на теми, що хвилюють усіх, у розмовах дати вихід негативним емоціям. І від цього стає легше.
«Ми стараємося тут створити їм затишок. Рубаємо дрова, топимо грубку вже. Оформлюємо виставки, щоб всі могли побачити, які у нас є новинки», – каже бібліотекарка.
Зараз тут – осіння тематична виставка, а прийде зима – зроблять зимову підбірку й декор, запевняє Тетяна.
Жінка каже, що на роботу щодня доводиться ходити сітковими тунелями:
«Йдемо, чуємо – гуде над головою, ну, пролетів – і добре…»
Хто боявся – вже виїхали, залишилися ті, хто вірить в краще
Бібліотекарка Ірина Драновська говорить, що укриття в бібліотеці немає, тож, коли небезпечно, намагаються відійти від вікон. Каже, що на четвертому році війни вони вже звикли до всього:
«Ми вже по звуку чуємо, який саме дрон летить, знаємо, яку небезпеку він може нести. Розрізняємо виходи й приходи. Людина – то така істота, що звикає до всього, сподіваємося, що Бог нас помилує, й пронесе…»
Якщо хтось дуже боявся, то вже виїхав, переконана пані Ірина. У селі залишилися люди, які вірять в краще і просто живуть своє життя:
«Віримо, да, і надіємося на закінчення. Я не знаю, про перемогу я не можу вже говорити, хоч би якось воно зупинилося».
Дуже дошкуляють дрони
Влітку відстань від лінії бойового зіткнення до села була менше 10 км. Коли ставало нестерпно від ворожих дронів та КАБів, місцеві виїжджали. Коли ж ЗСУ повернули частину території під свій контроль, люди повернулися у домівки, хоча дрони і нині дошкуляють на головних шляхах.
«FPV-дрони дістають до Рибців та Радьківки. Кінцевою зупинкою, мабуть, потрібно вже робити Засоснівку, Радьківку максимально. Так, це може багатьом людям не сподобатись, але я не хочу, щоб цей гріх ліг на мої плечі. Чому? Тому що на багатьох уже кущах, деревах висить російське оптоволокно», – говорить Юрій Лисенко, староста Стецьківського старостату.
Цивільні автівки та громадський транспорт у Сумському районі неодноразово ставали мішенню для армійців рф. 26 жовтня росіяни вдарили дроном по маршрутці «Суми – Шостка», тоді одна людина загинула, 13 були поранені.
27 липня під удар потрапив автобус «Суми – Храпівщина»: троє загиблих, 19 людей поранені.
17 травня ворожий «Ланцет» поцілив по маршрутці біля Білопілля. Тоді загинуло 9 людей, ще семеро були поранені.
Той випадок, коли дірка в кишені врятувала життя
А нещодавно дрон-ждун на оптоволокні атакував автівку старости.
«Це сталося в неділю, недалеко, буквально десь в кілометрі від Рибців, на в’їзді в ліс, де я забирав людину, яка попросила підвести її до зупинки. FPV-дрон сидів над дорогою. Я побачив, що ситуація змінилась, все жужжить, б’ють з автоматів по ньому. Автомобіль я відразу загнав у кущі біля дороги. Замаскував як міг, але це не допомогло», – розповів нам Юрій Лисенко.
Чоловік каже, що росіяни навмисне чекали, поки люди сядуть в автівку. Але їх врятував випадок – і дірка в кишені, в яку провалилися ключі. Поки чоловік намагався дістати їх, ворог не бачив, сіли вони в машину чи ні, але, почекавши секунд 15, вдарив по транспортному засобу.
«Якби ми все ж таки туди сіли, вискочити вже б не встигли…», – говорить Юрій.
У Стецьківці все ще залишається кілька тисяч людей. Евакуації звідси не оголошували.
Читайте також:
Ворожий БпЛА вдарив по заправці в Сумах: поранені люди
У Сумах на місці зруйнованих будинків планують збудувати соціальне житло для переселенців
Чим завершилось розслідування загибелі людей на рейсі «Суми–Храпівщина»
Атака на Суми: російський безпілотник вибухнув на базі відпочинку
