Загострення ситуації на Сумщині: на кордоні з російським селом Тьоткине ворог стирає громади КАБами
На Білопільську та Ворожбянську громади за добу ворог скинув 34 КАБи. Загинули 5 людей, ще 8 – поранені.
Більшість ударів були по цивільній інфраструктурі: зруйновані два підприємства, до сотні будинків місцевих мешканців пошкоджені, а то й зовсім зруйновані. Цілі вулиці перетворилися на руїни, рух автошляхами тут ускладнений, бо ворог атакує дороги.
Із громад екстрено вивозять людей. Сьогодні вдалося евакуювати більш як 100 місцевих мешканців, серед яких були і діти.
Більше дивіться у відео Кордон.Медіа, яке ми зняли у Білопільській та Ворожбянській громадах.
Ситуація в цих громадах різко погіршилася буквально за останніх три дні: ворог б’є зі ствольної артилерії, закидає КАБами.
Триває евакуація: перший автобус поїхав вже з самого ранку. Волонтери Червоного Хреста своїм спецтранспортом забрали маломобільних людей, які виявили бажання евакуюватися.
Втім, виїжджають далеко не всі.
«Я живу на кордоні, у Новоіванівці. У нас там кошмар, але живемо…», – розповідає пан Василь.
Чоловік приїхав у Білопілля велосипедом, щоб купити хліба. Говорить, що світла у них в селі немає вже більше року, тож, приїжджаючи сюди, також заряджає й павербанк.
На вулицях міста ще є люди. Втім, ситуація дуже складна: лише вчора, упродовж дня, росіяни скинули на Білопільську громаду 23 КАБи.
Зранку у самому місті Білопілля дещо тихіше, але все одно чутно відлуння вибухів з прикордоння й видно нові руйнування, яких буквально вчора ще не було.
У місті також зруйнована дорога. Це шлях, який сполучає Білопілля та Ворожбу, тому в цьому напрямку дещо ускладнений рух автотранспорту.
Місцевий житель показує, яких пошкоджень внаслідок ударів зазнало його житло та подвір’я – у будинку посипалися вікна, пошкоджений дах, а також гараж. Чоловік говорить, що звук був такий, що він подумав, що прилетіло просто йому на двір. Але навіть попри все пережите виїжджати все одно відмовляється.
У міській раді наголошують, що евакуаційні автобуси будуть їхати з Білопілля щодня о 8.00, і закликають евакуюватися, бо ситуація в громаді стає все більш непередбачуваною і може різко змінюватися.
Таке ж саме жахіття твориться і в сусідній Ворожбянській громаді.
«Були прильоти КАБів. Двох людей вбило, одного взагалі без рук, без ноги, без голови знайшли. П’ятеро поранених – чоловіки, жінки, дитинка… Швидка побоялася до нас їхати, місцеві своїми машинами поранених до лікарні везли», – розповідає пан Володимир, житель Ворожби.
У чоловіка розбита хата, і він говорить, що на його вулиці багато згорілих осель.
«Пів вулиці немає. А в мене на городі он досі нерозірвана бомба лежить. Якщо ще й вона вибухне – то взагалі вулиці не буде», – каже Володимир.
Місцева жителька пані Юлія показує місце, де вчора сталися прильоти й вбило чоловіків, які сиділи на лавці і не встигли нікуди сховатися. Там – суцільні руїни. Серед дороги лежить черевик, який належав загиблому.
«Ото тільки черевик і залишився від людини…», – з болем каже Юлія.
Навколо – кров, а просто посеред городу – величезна вирва від авіабомби.
Понад десяток хат тут практично знищені вщент, деякі ще й досі догорають.
«Люди залишилися без нічого. Все згоріло, і документи, і всі речі», – говорить Юлія.
Серед знищених хат височіє стовп, на якому у своєму зруйнованому гнізді сидить лелека…
А тим часом у Білопіллі працюють екіпажі Червоного Хреста – вивозять людей, які не в змозі самостійно дістатися до евакуаційних автобусів. Стареньку немічну жінку на ношах вкладають в автомобіль.
«Просив завчасно: мамо, ну давай виїдемо! Ні, не хотіли. Ну, самі знаєте, – старі люди…», – каже пан Іван, житель Сум.
Чоловік розповідає, що у нього вже живуть троє переселенців з Великої Рибиці, родичі його дружини.
«Ну, в Сумах теж не дуже спокійно. Але що зробиш?», – каже Іван.
Із Білопілля та Ворожби планують вивести загалом близько півтисячі місцевих. Звісно, що це далеко не всі жителі громади, багато хто хоче все ж залишитися вдома.
«Вчора цілий день ми просиділи у підвалі. Тільки вийдемо – й назад, і назад. І вночі теж. У нас в хату прилетіло, вся хата побита, живого місця нема», – плаче пані Наталія, жителька Ворожби.
Жінка говорить, що вона готова виїхати, але її чоловік – категорично проти:
«Я, каже, буду жити на фундаменті! Я тут родився, хрестився, куди їхати?»
Наталія ходить вулицею, щоб зловити зв’язок, повідомити доньці, що вони тут живі. Але зв’язку ніде немає. Тож жінка сподівається, що її донька побачить сюжет Кордон.Медіа й хоч так дізнається, що з батьками все добре.
Пані Катерина, яка зараз живе у Ворожбі, – переселенка з Іскрисківщини. Каже, що переїхала сюди разом зі своїм господарством:
«Привезли живність – курочок, кролів, гусей. Було так добре. А тепер ось теж неспокійно».
Переїжджати ще раз жінка вже не має сил:
«Поки хата ціла, поки й тут будемо…»
Катерина каже, що в Іскрисківщині ще залишаються жити близько 15 людей:
«У них є генератори, вони з чоловіками. А там немає ні світла, ні газу, ні електрики, немає нічого».
Пані Алла з Ворожби каже, що вивезли у Київ двох маленьких дітей з їх мамою, невісткою Алли. Самі ж поки що залишаються, попри те, що ночують у погребі. Посадили городи – і сподіваються на краще.
Читайте також:
Ракетний удар по Сумській громаді: загинули та поранені люди
Авіаудари по Білопіллю та Ворожбі: зруйновані будинки, є поранені й загиблі
