«Грошей у мене ні копійки»: куди з прикордоння Сумщини їдуть евакуйовані та за що вони живуть
Вже 47,5 тисяч людей евакуювалися з прикордоння Сумщини у більш безпечні місця. Серед них близько 7 тисяч – це діти.
Інтенсивна евакуація розпочалася менше місяця тому, коли ситуація у прикордонних громадах Сумського району значно погіршилася через обстріли росіян. Найбільше під ударами опинилися громади Сумського району: Краснопільська, Юнаківська, Хотінська та Миропільська.
Лише за останні два тижні свої домівки на прикордонні Сумщини покинули близько 4 тисяч людей. Тож питання поселення переселенців у Сумах сьогодні є дуже актуальним, адже варіантів насправді не так і багато.
Кордон.Медіа відвідали кілька місць для ВПО, тож покажемо вам, як там живуть люди та що вони отримують. Детальніше – дивіться у відео.
Евакуаційні екіпажі привозять людей у Центр прийому переселенців у Сумах, і вже тут вони реєструються на отримання міжнародної грошової допомоги у розмірі 10800 грн.
Кордон.Медіа були тут десь приблизно тиждень тому, коли тривала активна евакуація, і все було просто забите людьми, а черги закінчувалися аж на вулиці.
Ну, а зараз вже такого аншлагу немає. Люди сюди приїздять поступово, і вже з легкістю, без черги, можуть оформити всі необхідні документи.
Ті люди, які взагалі не знають, куди їм подітися, далі можуть проживати прямо тут, але тільки упродовж обмеженого періоду. На другому та третьому поверхах облаштували спеціальні місця для проживання.
«Я б без них не поїхала»
«Ми переселилися 22 березня, нас привезла поліція. Я дуже дякую поліції. Я змогла забрати двох котиків, своїх улюбленців, і собачку. Там вже неможливо було жити. У будинку обвалилася стеля, попадали шпалери. Вікна частково повипадали. Пішла вибухова хвиля від лікарні, коли у нас 17 березня по лікарні вдарили. Були дуже великі руйнування…», – розповідає пані Раїса, переселенка з Краснопілля.
Біля ніг пані Раїси тихо й спокійно лежить собака.
«Це – наша Найда. Що про неї можна сказати? Це – людина на чотирьох лапах, – говорить про свою улюбленицю Раїса. – Її тут всі знають, люблять».
Крім Найди, в евакуацію з пані Раїсою також поїхали два котики. Жінка показує сірого Димка, який лежить на підвіконні. А от ще один її кіт, білий Мусік, сховався, бо тваринка дуже боїться гучних звуків і виття сирени (втім нам все ж таки вдалося побачити й його) 🙂
«Я просто не могла без них виїхати. Хоча багато людей своїх тварин покидали… Але я не падаю духом, як би важко не було. От тільки додому дуже хочеться», – говорить Раїса.
Жінка каже, що тут, на місці, їм дали і продукти, і одежу, і постільну білизну. Претензій їй за те, що приїхала з тваринами, не висувають, усі їх люблять і намагаються підгодувати.
Втім, головна проблема – це те, що все одно потрібно шукати житло, адже центр розрахований на те, щоб приймати людей тільки на перший період перебування в евакуації. Раїса говорить, що отримала 10800 «евакуаційних» коштів, і щомісяця їй як внутрішньо переміщеній особі платять 2000 грн. Також жінка отримує 3000 грн пенсії.
У цьому центрі люди, яких привозять з прикордоння, можуть не тільки зареєструватися як ВПО, а й поїсти гарячого – для цього передбачена їдальня, і отримати з собою гігієнічні й продуктові набори.
«Якщо нікуди буде дітися, доведеться вертатися…»
Пані Наталія з Угроїдів говорить, що грошей, щоб знімати житло, у неї немає.
«Якщо нікуди буде діватися, доведеться вертатися, у мене іншого виходу немає», – говорить жінка.
Вона розповідає, що тут, у центрі, переселенців годують. У кімнаті є ліжко, але з іншими меблями скрутно, тож речі стоять у пакетах.
Літня пані Галина з села Михайлівське Краснопільської громади говорить, що її мали поселити в гуртожиток, але там зараз немає місць, тож жінка поки живе тут, у центрі. Її хата в селі поки що ціла, про це розповіла сусідка-односельчанка, яка нещодавно туди їздила. Вдома у жінки залишилися собака й кіт.
Більшість з переселенців їдуть жити до своїх родичів чи знайомих. Інший варіант – орендувати житло, але тут є одна всім відома проблема: непідйомні ціни.
Вартість на оренду житла у Сумах лише зростає, а виплати для ВПО від держави залишаються незмінними: 2000 грн для дорослого та 3000 грн для дитини.
Проте віднедавна з обласного бюджету дітям стали виплачувати ще додаткові 2000 грн.
«Душа залишилася там, у хаті…»
У Сумах наразі людей з прикордоння селять у трьох гуртожитках, але вільних місць тут вже немає. В одному з таких проживає найбільше людей саме з Миропільської та Краснопільської громад.
Пані Олександра, переселенка з Миропілля, запевняє, що скаржитися немає на що, і живеться їй в цьому гуртожитку добре. У кімнаті жінка живе ще з двома сусідками. З меблів тут є ліжка, столи, стільці, шафа тощо.
«Продуктів дають багато, ми навіть їсти все не встигаємо», – каже Олександра.
Крім того, люди отримують гуманітарну допомогу речами – завдяки цьому у них є і одяг, і взуття.
«Усе дають, не знаю тільки, кому дякувати», – говорить жінка.
На кухні стоять дві плити, два холодильники, столи. Тут переселенці самостійно готують собі їсти.
Та попри все – найбільше люди мріють про повернення додому.
«Не жаліємося, спасибі усім велике. Але і душа, і все життя все одно залишилися там, у хаті…» – каже Олександра.
Пан Андрій з Михайлівського розповідає, що виїхав з села власним автомобілем. У чоловіка внаслідок прильоту КАБ розбитий будинок. Його мама і брат поїхали до родичів у Київ, а сам чоловік хоче бути ближче до свого дому – можливо, вдасться забрати звідти хоча б щось з речей. Тим більше, що документи також залишилися в будинку.
«КАБи зараз там прилітають щодня. Від села вже майже нічого не залишилося», – каже Андрій.
Читайте також: «Гєна, треба домовитись!»: Геннадій Дем’яненко – про нюанси роботи у МВА, оборону міста та «Казку» без фортеці
Але потрапити в Михайлівське наразі не так просто.
«Пару днів тому спробував машиною проїхати додому, але перепустки мені не дали, тому що КАБи літали», – розповідає чоловік.
Переселенців у Сумах підтримує «Берегиня»
У Сумах діє соціальний простір «Берегиня», куди з понеділка по п’ятницю можуть приходити переселенці та отримувати повністю безкоштовні послуги.
Тут з 8.00 до 17.00 працює банк одягу, а також центр психосоціальної підтримки «Project Hope».
Пані Любов, завідувачка відділення соцпідтримки громадян, каже, що періодично вони оголошують про те, що приймають речі від населення, але це триває не постійно, бо наразі, на цей сезон, одягу вже достатньо – є і верхній, і для жінок, і для чоловіків.
Є тут також і кімната перукаря: майстер приходить щосереди, тож саме в цей день люди можуть звертатися, щоб отримати послуги. Крім того, запевняє пані Любов, майстер може прийти й додому до маломобільних людей, які не мають можливості дістатися до «Берегині».
«До ранку ми просто не доживемо…»
Переселенка пані Олеся прийшла до «Берегині» разом з чоловіком, щоб обрати собі одяг, бо, коли виїжджали, не могли взяти з собою багато речей.
«Ми – з селища Угроїди, – розповідає Олеся. – Виїхали минулої п’ятниці, бо жити там було вже неможливо, КАБи летіли і вдень, і вночі – прильоти були з усіх боків від нашої оселі, тільки що в саму хату не поцілили. Людей там вже не залишилося, нас, мабуть, вже останніми вивозили».
Виїхати їм допоміг отець Олександр зі своїм напарником Геннадієм. Про те, як священник мікроавтобусом вивозить людей з прикордоння, ми писали ось у цьому матеріалі.
«Ми домовлялися, щоб вивезли нас у суботу, але, коли позаду нашого будинку прилетіло одразу 4 КАБи, ми зателефонували і попросили вивезти нас прямо зараз, бо до ранку ми просто не доживемо…», – каже Олеся.
Читайте також: Сумський притулок для тварин шукає місце для можливої евакуації
Жінка розповідає, що того дня на їхній вулиці було справжнє пекло: після прильоту 9 авіабомб горіли будинки. У селищі немає світла, газу, води, інтернету, до того ж завалило колодязь, звідки ще можна було набрати води.
«Отець Олександр допоміг нам ще вивезти й козу з козенятами, – каже жінка. – Велика йому за це вдячність, бо ми просто не змогли б поїхати й залишити тварин там на смерть».
Олеся говорить, що козяче сімейство наразі знайшло прихисток у мами отця Олександра. Вони ж разом з чоловіком день пожили у своїх родичів у Сумах, але там, крім них, вже багато переселенців з Угроїдів, бо вся родина – звідти, тож наразі вони оселилися у інших родичів, у кімнаті в гуртожитку. Але, звісно, це теж не варіант для тривалого проживання.
«Хочемо купити хату, де завгодно, аби подалі від кордону», – ділиться планами жінка.
Говорить, що після всього пережитого в Угроїдах вони тепер дуже бояться прильотів:
«Якщо десь щось ще бахне, то я вже не знаю, як ми це витримаємо. Аж серце зупиняється, так страшно».
Наразі, за інформацією ОВА, 48 населених пунктів на Сумщині залишилися повністю без жителів. Упродовж останнього тижня найбільше людей виїхало з Краснопілля. Уявіть, у селищі, в якому не так давно було близько 5 000 людей, наразі залишається менше 100…
Евакуація населення продовжується, тож кількість ВПО у нашому регіоні буде тільки збільшуватися.
Читайте також:
Середина-Буда під обстрілами: ворог б’є по житлових кварталах
Ситуація на кордоні з Курщиною: росіяни просунулися в Сумській області на кількох напрямках
Понад 400 авіабомб за тиждень — росіяни масовано атакують Сумщину з повітря
Обстріли не вщухають: на Сумщині – загиблий, поранені, руйнування та евакуація
росіяни можуть найближчим часом розпочати масштабний наступ, в тому числі й на Сумщині
