Палатка посеред вулиці в чужому селі: як працює евакуйований із Великої Писарівки магазин одягу
Ця історія – про підприємицю Наталію з Великої Писарівки.
Вона починала продавати одяг на місцевому ринку, майже за 28 років роботи змогла відкрити свій магазин і досягти стабільності. Постійні обстріли й виїзд людей із селища зменшили кількість покупців у її магазині, тому попит на товар знизився.
Нагадаємо, що до зони активних бойових дій Великописарівська громада входить з 20 березня 2024 року, тому усі державні й більшість приватних установ виїхали на більш безпечні території.
Тож як працював бізнес Наталії під час активних російських обстрілів у Великій Писарівці й після евакуації в селі Іванівка сусідньої Кириківської громади, читайте в матеріалі Кордон.Медіа.
Відкрити власну справу Наталію надихнула шкільна знайома, на той час вона вже мала схожий бізнес. Тож разом із подругою у 1997 році жінка почала шукати постачальників і продавати одяг спочатку на базарі у Великій Писарівці, а згодом їздили й у сусідні села.
«Як зараз пам’ятаю, ми почали торгувати 1 березня, так тривало десь років десять. Часто їздили в Пожню й Тарасівку на базарні дні», – розповідає підприємиця.
Згодом бізнес-партнерки вирішили розділитися й відкрити окремі магазини. Так Наталія знайшла приміщення й почала продавати одяг уже на одному місці у Великій Писарівці, маючи базу покупців. Одяг купували не тільки місцеві: приїжджали люди з сусідніх сіл, а також з Харкова, Сум, Києва й навіть з Англії та Польщі.
«Якщо говорити про великі міста й інші країни, то це були люди, які колись жили у Великій Писарівці й виїхали згодом. Вони поверталися додому до батьків і заходили в магазин за одягом. Казали, що якість краща й дешевше у мене. Я навіть дивувались перший час. Думала, що принаймні за кордоном можна знайти кращий одяг», – говорить Наталія.
Народилася жінка в Донецькій області, а у п’ять років разом із батьками переїхала у Велику Писарівку ближче до родичів тата й продовжила тут жити після одруження, тому це селище вважає своїм домом.
Повномасштабне вторгнення забрало в Наталії рідний край, стабільний дохід і впевненість у завтрішньому дні. На початку великої війни бізнес зупинив роботу, родина підприємиці виїхала з Великої Писарівки на більш безпечну територію, бо переймалася за безпеку дітей. У травні 2022 року, повернувшись додому, вона почала працювати знову, але не на повний робочий день.
«Спочатку магазин працював три, потім чотири й п’ять годин, люди звикали. Звичайно ж, через обстріли часто доводилося зупиняти роботу і їхати додому. Перший рік війни був дуже складним, а потім втягнулася», – говорить Наталія.
Жінка часто потрапляла під російські обстріли, коли працювала. Спочатку лякалася, а потім перестала звертати увагу. Від прильотів поряд у приміщенні магазину вибило вікна, пошкодило стелю й вхідні двері. А 3 січня 2023 року, у свій день народження, Наталія вирішила поїхати додому раніше, щоб відсвяткувати.
«У мій день народження був приліт коло магазину, тоді побило кілька машин і загинула жінка. Коли опублікували фото, то люди думали, що одна з розбитих машин моя. На щастя, я тоді буквально за пару годин до трагедії поїхала додому через постійні вибухи», – пояснює підприємиця.
«Ми не думали, що все розтягнеться так надовго»
Після того, як навесні 2024 року люди почали масово евакуйовуватися з Великописарівської громади через постійні обстріли, а в небі стояли «гриби» диму, родині Наталії знову довелося залишити домівку. Вони вивозили речі як з дому, так і з магазину. Спочатку релокувалися в Охтирку, а згодом переїхали ближче до Великої Писарівки в село Іванівка Кириківської громади.
Ще з часів ковіду підприємиця створила групу у Viber й почала виставляти товар, щоб збільшити продажі й зменшити скупчення людей у магазині. Під час великої війни через цю групу продовжила вести комунікацію з клієнтами й повідомляла про своє місцезнаходження. Переїхавши в Іванівку, вона почала продавати речі просто на вулиці в центрі села коло продуктового магазину.
«Я спитала дозволу в старости, ставила спочатку розкладачку, а потім палатку. У нас вона залишилася ще часів базару. Кожен день виходила й продавала речі», – розповідає Наталія.
Пил і бруд на вулиці не дозволяв їй розкладати весь одяг, та й запити на нього на новому місці були іншими. В Іванівці більшість жителів – пенсіонери чи безробітні, тому й одяг не всі охоче брали. Наталія намагалася адаптувати товар під покупців. Вона навіть їздила продавати в сусідні села Кириківської громади, зокрема в Рябину й Кириківку, де проживає найбільше переселенців з Великої Писарівки.
Постійні клієнти, коли їхали навідатися додому в селище, також часто замовляли одяг. Влітку кілька тижнів відкривали магазин у Великій Писарівці, але людей там залишалося небагато й постійно літали дрони. Одного разу жінці довелося рятувати магазин від полум’я, яке зайнялося неподалік через російський скид.
«Вдома в мене були свої клієнти, вони зовсім по-іншому вдягалися, були інші вподобання. З початком війни бізнес доходу практично не приносить. Ми не думали, що все розтягнеться так надовго, спочатку це був тиждень, потім місяць і ось уже майже рік живемо в чужому домі», – каже Наталія.
Нещодавно жінка вирішила тимчасово закрити бізнес, бо через хворобу матері змушена постійно перебувати поряд із нею. Ще однією причиною стало поновлення податків для ФОПів, до цього два роки були пільги. Попри це підприємиця вірить, що скоро знову повернеться додому й продовжить продавати одяг у Великій Писарівці. Своє майбутнє бачить тільки там. Зараз вона живе на заощаджені кошти й звикає до безробітних днів.
«Мій магазин – моє життя, я не уявляю своїх буднів без цієї роботи, хоча зараз так живу. Це безвихідь, важко морально. Завжди прагнула до стабільності, й потім знову повернулася до палатки на вулиці. Я писала заяву на закриття ФОП зі сльозами на очах…», – поділилася своєю історією жінка.
Фото надала Кордон.Медіа пані Наталія
Текст: Юлія Лагута
Читайте також:
Остання поїздка додому: історія чоловіка, який підірвався на міні у Великописарівській громаді
Скільки прикордонні громади Сумщини витратять на оборону в цьому році?
Виплати родинам військовополонених та зниклих безвісти: платитимуть лише частину коштів
