росія забрала дім, а згодом і життя у жінки, яка поборола рак
Лариса Горуньова ледь не все життя прожила у власному будинку в селі Миропілля, яке межує з Курською областю росії.
«Я так любила їздити у гості. На Різдво ми часто разом збирались за великим столом у селі нашою дружною родиною. Це були щасливі часи. А потім розпочалося повномасштабне вторгнення, – пригадує Валерія, племінниця Лариси.
У 2022 році жити поблизу кордону з рф стало небезпечно через постійні обстріли. Тому жінку та її матір рідні евакуювали до Сум.Оселилася родина у багатоповерхівці у спальному районі міста.
Боротьба з онкологією
У Сумах Лариса Горуньова влаштувалася у сферу харчування для хлопців-захисників,але пропрацювала недовго.
Раптово почало погіршуватися самопочуття.
Лікарі діагностували 4 стадію раку. Рік жінка лікувалася. Пройшла через важкі випробування: хіміотерапію, операцію, променеву терапію.
«Передати словами, як важко вона це переносила, неможливо. В якийсь момент здавалось, що це її останні дні… але дякуючи Богу та лікарям, вона з кожним днем почала почувати себе краще.
Тітка була доброю, щирою, та, як виявилось, настільки сильною морально та фізично, – розповідає племінниця Лариси.
Хвороба призупинилася, і почалося життя
10 листопада Лариса отримала довгоочікувані позитивні результати аналізів.
Лікарі сказали, що хвороба призупинилась, вона має гарні показники і може далі спокійно жити.
«Боюсь всім про це казати, щоб не наврочити, бо щастя любить тишу», – говорила тоді вона племінниці.
Після одужання 57-річна жінка почала будувати плани на новий етап життя. Мріяла дочекатись онуків та дуже любила доньку племінниці.
«Памʼятаю, як вона сказала, що ніколи не була у Львові і дуже хоче відвідати. Ми домовились з нею, що навесні поїдемо», – пригадує Валерія.
Остання зустріч
Вдень 17 листопада Лариса з батьками Валерії підʼїхали до її будинку на 10 хвилин:
«Я поцілувала її в щічку та перекинулась кількома словами. Домовились, що я на днях зайду до них з бабусею в гості», – згадує Валерія.
Того дня Лариса придбала доньці племінниці подарунок на Миколайчика, який вже ніколи не зможе вручити…
Вибух і тиша
«Коли пролунав вибух, ми з мамою почали телефонувати бабусі та тітці, але трубку ніхто не брав. Я до останнього мала надію що вони живі, можливо поранені чи без свідомості, але живі…», – розповідає Валерія.
Рідні приїхали на місце влучання, із працівниками ДСНС намагались відчинити двері. Намагалися докричатися до близьких, але з того боку дверей була тиша.
«Мама у кімнаті побачила бабусю в калюжі крові, безсильну, але живу. Її швидко забрали лікарі.
Потім мама судорожно забігла на кухню і побачила там вже мертву тітку. Неможливо передати той дикий крик моєї мами, весь цей час я була на звʼязку з татом», – переповідає Валерія.
Бабуся вижила, але боротьба триває
«У лікарні медперсонал, як бджілки. бігали від пацієнтів до родичів, намагаючись якомога швидше надати допомогу. Ми знайшли бабусю живу, в свідомості, але з роздробленою ногою, в неї майже відсутня колінна чашечка та велика рана у нозі», – пригадує жінка.
Бабуся розповіла онучці, як після вибуху з останніх сил звала доньку Ларису на допомогу, але вона вже не відповідала.
Зараз 85-річна Віра Павлівна все ще в лікарні, жінку підʼєднали до кисню і нещодавно перевели до реанімації.
«Дуже хочу вірити, що все буде добре хоча б з нею. Ці дні дуже важкі для нашої родини, я досі вірю в те, що ось-ось задзвонить телефон, візьму слухавку, а там моя тітка скаже як завжди мені: „Привіт, доця!“. Бо вона була для мене як друга мама», – ділиться Валерія.
Лариса Горуньова – одна з 12 жертв атаки росії по житловому району Сум 17 листопада.
Як дізналися Кордон.Медіа, у медичних закладах Сум ще досі лікуються 19 постраждалих після удару «Іскандеру». Ще двоє дітей – в Охматдиті. Як зазначили у міській раді, стан усіх – стабільний.
