«Він не бере слухавку»: онука впізнала дідуся по руці на фото з місця трагедії в Сумах
У день, коли росіяни завдали ракетного удару по Сумах, Кордон.Медіа написала Тетяна – вона шукала свого дідуся, Лаврентія Бульботка. Жінка побачила на наших фото з місця події тіло, накрите рятувальною ковдрою.
«Я в іншій країні, а дідусь не відповідає на дзвінки. На фото – взуття, штани, рука і годинник, як у нього», – написала нам онука чоловіка.
Згодом родині підтвердили: пан Лаврентій загинув.
Кордон.Медіа поговорили з онукою чоловіка Тетяною, і вона розповіла нашим журналістам, яким за життя був її дідусь, та чому не погоджувався виїхати з Сум.
«Бабулю хто буде провідувати?»
Лаврентію Андрійовичу було 83 роки. Він народився восени 1941 року – під час Другої світової війни. Точну дату мама не пам’ятала, але в документах записали 10 листопада. Народився у Рівному, але більшість життя прожив у Сумах, розповіла Тетяна.
У чоловіка велика родина: подружжя Бульботко має двох дітей та чотирьох онуків. Всі вони зараз живуть за кордоном.
Понад пів століття пан Лаврентій був у шлюбі із пані Валентиною. На початку повномасштабної війни Лаврентій Бульботко поховав дружину: 24.02.2022 у жінки стався інсульт.
«Бабулі не стало 11 березня. Тоді навіть складно було її поховати, через все, що відбувалося у місті. Але друзі й рідні допомогли – усе організували, як дідусь хотів», – розповідає Тетяна.
Він залишився сам. Діти й онуки – у різних країнах, але їхати з міста чоловік категорично відмовлявся. Пан Лаврентій казав:
«А хто буде провідувати бабулю?»…
Рідні час від часу навідували чоловіка у Сумах.
«Дідусь мріяв побачити Альпи. І моя мама здійснила його мрію – звозила його до рідних у Швейцарію», – пригадує Тетяна.
Будував «Садко»
Лаврентій Бульботко все життя присвятив будівництву, розповіла нам його онука.
«Він працював в АТ «Сумбуд» та БМУ «Хіммашбуд». Фонтан “Садко” будувався під його керівництвом. Здається, що і Банківська академія також, але я не впевнена», – каже Тетяна.
Також він читав багато книжок, грав у шахи – і терпіти не міг програвати.
Жив із кішкою Заріною на Петропавлівській. Онука свого часу знайшла її брудну в під’їзді, відмила і принесла бабусі з дідусем. Вони її полюбили. Улюблениця і залишилась з ним до останнього.
Востаннє донька приїхала до тата наприкінці березня, і була в Сумах три тижні. 12 квітня вона повернулася до Польщі.
Останній день
У неділю Суми здригнулися від подвійного ракетного удару. Родина чоловіка припускає, що того дня дідусь міг вийти на базар. Це саме у тому напрямку від його будинку, де стався вибух. Останніми його бачили сусіди, близько 10-ї ранку.
13 квітня російський ракетний удар забрав життя 35 мешканців Сум. Серед загиблих – і 83-річний Лаврентій Бульботко. Його донька повернулася з Сум до Польщі лише за день до трагедії. Наступного дня – вже їхала назад, щоб попрощатися з батьком.
Прощання з Лаврентієм Бульботком відбудеться в Сумах завтра, 17 квітня.
Читайте також:
Сумські підприємці відновлюють бізнес на Петропавлівській
Сили оборони відповіли ударом по 448-й бригаді росіян, яка 13 квітня атакувала Суми
Суми після трагедії 13 квітня: біль, мужність, історії тих, хто вижив
