Як живуть люди та що залишилося у селах Хотінської громади біля російського кордону?
У прикордонній Хотінській громаді всі населені пункти розташовані у 10-кілометровій зоні, 12 з 14-ти – у 5-кілометровій, а 9 – на самому кордоні. Від початку серпня через посилення російських обстрілів у громаді продовжилась обовʼязкова евакуація населення.
Нині там ще залишається до двох тисяч людей, а от дітей у 5-кілометровій зоні вже немає.
Сьогодні росіяни здебільшого скидають КАБи. На вулицях розбиті житлові будинки, майже всі агропідприємства знищені або пошкоджені. Часто немає світла, води, перебої звʼязку, але навіть в таких умовах місцеві продовжують жити та працювати. Детальніше про ситуацію у Хотінській громаді дивіться у відео Кордон.Медіа.
З початку серпня 2024 року з п’яти прикордонних громад Сумщини, зокрема і з Хотінської, оголосили обов’язкову евакуацію населення.
росіяни скидають КАБи на села громади, руйнуючи житлові будинки, цілі вулиці та підприємства.
«Ситуація в громаді стабільно напружена. Усе прикордоння постійно під обстрілами, Евакуація триває. Зараз, щоправда, трохи сповільнилася, тому що більша частина активних людей уже виїхала», – розповідає голова Хотінської громади Микола Торяник.
Втім, якщо хтось у громаді виявляє бажання виїхати, таким людям допомагають, запевняє очільник громади. Він наголошує, що найбільшу увагу зараз приділяють вивезенню дітей з 10-кілометрової зони.
«У п’ятикілометровій зоні у нас дітей уже давно немає, ми їх всіх вивезли», – запевняє Микола Торяник.
Попри все у громаді залишаються люди, які виїжджати не планують до останнього.
«Тримаємо господарство, куди їхати? Магазини у нас працюють – дякуємо людям, які не злякалися і підтримують нас», – розповідає місцева мешканка пані Ірина, яка нікуди з села не виїжджала.
У селі працює сільрада та клуб, але закрилася місцева амбулаторія. Раніше сюди регулярно навідувалися виїзні фельдшерські бригади, але зараз такі візити теж скасовані.
«Якщо комусь треба в лікарню, то допомагаємо один одному: ті, у кого є власні автомобілі, ніколи не відмовляють», – говорить Ірина.
На питання, що ж може змусити її все ж таки виїхати, жінка відповідає так:
«Ну, якщо вже всі поїдуть, тоді і я поїду. Уже тоді усі зберемося і поїдемо всі гуртом».
У селах часто відсутнє світло та вода, але є генератори, і за потреби їх вмикають. Також бувають перебої з мобільним зв’язком.
Люди, які тут залишаються, раз на місяць отримують гуманітарну допомогу. Підприємці привозять продукти і хліб в магазини, які ще відчинені, – їх небагато, але на ту кількість жителів, яка ще залишається, цілком достатньо.
«Працюємо – хліб приймаємо, людям роздаємо. Один Бог знає, як нам виживати», – говорить пані Анна, продавчиня місцевого магазину.
У магазині, говорить жінка, є всі основні продукти: сіль, хліб, олія, булочки тощо. Такого, щоб полиці були зовсім порожні, не буває. До цього магазину приходять по продукти також і люди з сусідніх сіл.
«Ідуть сюди, на велосипедах їдуть – у магазин, на пошту. Там вже тільки старенькі залишилися. Там усе поруч: ось їхні городи, а поряд – вже російські», – розповідає Анна.
Однією з проблем у громаді є робота аграрних підприємств: вони сьогодні працюють лише на 10%, з 15 тисяч га землі засівають лише 2 тисячі, адже працювати в полях стає дедалі небезпечніше. Були навіть смертельні випадки, коли аграрії підривались на мінах.
Від одного з місцевих приватних підприємств у Хотінській громаді сьогодні нічого не залишилося: нещодавно росіяни вдарили по ньому керованими авіабомбами, та ще й прозвітували потім, що на цьому місці знищили українські танки. Але насправді тут стоять розбиті комбайни, які працювали в полях, а не військова техніка.
А такий вигляд нині має молочна ферма. Звідси до російського кордону всього 1 км. Детально про її роботу ми розповідали рік тому.
Фермер Олександр говорив тоді, що попри ворожі обстріли намагаються до останнього працювати і вберегти те, що мають. Проте сьогодні корів вивезли, ферма зачинена, бо вже тоді на території були пошкодження. Сьогодні ж їх в рази більше.
Гуманітарна ситуація наразі важкувата, але вона під контролем, запевняє голова Хотінської громади Микола Торяник:
«Дуже часто у селах громади перебивають воду. У нас є запасні генератори великої потужності, які поставлені в нас на колеса, ми підвозимо їх туди, куди на той момент потрібно. От зараз у Біловодах вже багато днів немає світла, то ми туди відтягнули великий генератор, накачали води зі свердловини, і люди з водою».
Пані Наталя, з якою також поспілкувалися воєнкори Кордон.Медіа, говорить, що виїхала з дітьми до Сум ще рік тому, зараз родина винаймає житло у місті.
«Але батьки мої тут залишилися, і я до них раз на тиждень приїжджаю, везу все, що замовляють. І сусідам також», – розповідає Наталя.
Жінка каже, що в разі, якщо комусь у селі потрібно викликати «швидку», машина приїжджає тільки до Стецьківки або ж Писарівки, і, щоб доправити туди хвору людину, потрібно шукати машину.
Щоб дістатися з Сум до свого села, Наталі потрібно доїхати спочатку до Хотіні, а потім пересісти на маршрутку, яка робить рейси тричі на тиждень. Якщо ж комусь потрібно приїхати терміново, то доводиться просити односельців, які мають власний транспорт, щоб підвезли з Хотіні.
Жінка говорить, що пропонувала переїхати й батькам, але вони евакуюватися не хочуть, мовляв, люди ж тут ще живуть…
За словами очільника Хотінської громади, найскладнішою зараз є ситуація в селах, розташованих упритул до російського кордону. Це такі села, як Степне, Костянтинівка тощо, де попри все ще й досі живуть люди (десь по 30 людей в селі).
У самій Хотіні наразі ще залишається 14 дітей, говорить Микола Торяник, додаючи, що триває робота з організації евакуації цієї малечі:
«Всі батьки вже попереджені, ми усі зараз шукаємо, куди їх перевезти. Розглядаємо як варіант Чернігівську область. Сільська рада готова платити за їхнє перебування там – нам треба вивезти дітей у безпечне місце, щоб вони хоча б перезимували, а там весна покаже».
Сергій Стрічка, староста одного з прикордонних сіл громади, розповідає, що раніше в селі мешкало близько 700 людей. Наразі ж залишилося 140, і це в основному люди похилого віку, які відмовилися від евакуації.
У селі, крім будинків, зруйнована школа, зерносклад, молочно-товарна ферма, гараж, механічна майстерня тощо.
«Дякуємо нашим електрикам, хотінським, – вони вчасно ремонтують, відновлюють, ризикуючи своїм життям. Тож світло є», – говорить пан Сергій.
Читайте також:
Що буде з аграріями на прикордонні Сумщини?
Чи відремонтують Хотінський ліцей, зруйнований росіянами?
Евакуація, ворожі обстріли та ДРГ: як живуть люди в прикордонному селі Хотінської громади
Є хліб та “гуманітарка”: як живуть люди у прикордонних громадах Сумщини
«Не хочеться з дому, так не хочеться…»: на Сумщині триває евакуація з-під обстрілів
