Дім під обстрілами: як прийомна родина з Річок рятувалася від війни
Прийомна родина з села Річки Річківської громади на Сумщині наразі виховує 10 неповнолітніх дітей-сиріт та має дитячий будинок сімейного типу. Загалом же у родині 17 дітей.
Через інтенсивні обстріли села сімʼя була змушена покинути свій дім. Люди знайшли тимчасовий прихисток у таборі «Золота генерація», розташованому в Заріччі Івано-Франківської області.
Про життя під обстрілами, переїзд та плани на майбутнє мама-вихователька Світлана розповіла Кордон.Медіа.
З 2008 року Світлана з чоловіком є прийомними батьками, а з 2019 року мають дитячий будинок сімейного типу.
«Зараз у нас 10 дітей. Один дорослий син, йому 17 років, і він навчається у Сумах, і є ще один 18-річний. Неповнолітніх діток від 10 до 17 років у нас восьмеро: 4 дівчинки і 4 хлопчика. За період війни ми прийняли трьох діток. Їхні батьки живі, але так сталося, що вони покинули своїх дітей», – говорить Світлана.
Про те, що надихнуло родину взяти прийомних діток, мама-вихователька розповідає так:
«Я ходила у пʼятдесятницьку церкву, і в той час задумалася над тим, що було би з моїми дітьми, якщо б вони, не дай Боже, стали сиротами? Чи були б вони потрібні комусь? Всяке в житті буває. Це і надихнуло мене з чоловіком на те, щоб допомогти чужим діткам знайти родину, у якій їм було б добре та спокійно»
На момент створення прийомної родини Світлана з чоловіком та рідними дітьми жили в Сумах. Але згодом вирішили купити будинок в селі Річки, аби мати більше простору та власне господарство. Там і залишилися.
Далі почалася війна. За словами Світлани, спочатку село обстрілювали не дуже часто, але люди вже перебували у постійному страху. Після початку Курської операції ситуація в Річках максимально погіршилася.
«Ми нікуди не тікали, ховалися під час обстрілів за правилом двох стін у своєму будинку. Чули потужні вибухи. Це було тяжко не тільки фізично, але й морально», – розповідає Світлана.
Напередодні активних обстрілів Річок знайомі родини попередили їх про те, що варто виїхати з села.
«Ми звернулися до волонтерів за допомогою. Виїжджали двома бусами. Також в той самий час, що і ми, з міста Суми виїжджав наш старший син з родиною. У них є біологічний маленький син і двоє дітей-сиріт. Тож ми скоренько згуртувалися, зібрали речі, і вже о 5 годині ранку 31 серпня виїхали з Річок», – пригадує Світлана.
У Річках в родини є власне господарство – пасіка, кури, великий город, за яким залишилися доглядати чоловік і старший син Світлани. Хлопець облаштував власні теплиці, у яких вирощує малину, різні види овочів та ягід – як для себе, так і на продаж.
«Мій чоловік розповідав, що поруч з нашим будинком нещодавно прямо в погріб сусідів впала і розірвалася КАБ. Наш дім дуже сильно трусонуло від вибухової хвилі. Дякувати Богу, будинок все ж залишився цілим, а от дім сусідів і їхній двір постраждали», – розповідає Світлана про те, яким наразі є життя у Річках.
Поки не виїхали з села,говорить жінка, діти перебували у постійному страху та стресі, дуже боялися вибухів, кричали.
Зараз Світлана з дітьми живе у таборі «Золота генерація» в Івано-Франківській області.
«Нас тут дуже любʼязно прийняли. Надали нам постіль, їжу, одяг, рушники, мийні засоби, посуд, – допомогли усім, чим могли. Оскільки ми виїжджали екстрено, то всього такого ми не брали з собою, ми взяли тільки необхідні речі та документи», – розповідає Світлана.
Мама-вихователька з дітьми вже майже адаптувалися до нового місця. Кажуть, що там вони вперше за довгий час живуть спокійно: не так сильно хвилюються, не чують обстрілів, тривог, вибухів і всього того, що є в нашому регіоні. Діти навчаються онлайн. Але все одно Світлана турбується за Сумщину і за рідних, які там залишилися. І мріє про повернення додому, хоча наразі про це немає й мови. Родина планує найближчим часом знайти житло та приготуватися до зими.
«Ми зараз шукаємо будинок, щоб в ньому поселитися, бо цей табір працює тільки до початку морозів та холодів, надалі тут відключають воду, немає опалення. Плануємо хоча б до весни бути тут, а далі побачимо… Будемо сподіватися на те, що скоро ми переможемо, і наша родина, і не тільки наша, зможе повернутися додому», – говорить Світлана.
Жінка каже, що вони дуже вдячні людям, які прийняли й допомагають їм на Івано-Франківщині:
«Дуже тяжко було жити під постійними обстрілами. Хто зараз живе на Сумщині або в самих Сумах, той мене чудово зрозуміє. Життя у нас вдома і тут, на Івано-Франківщині, – це ніби два різні світи. Ми виїхали заради дітей, аби вони змогли жити нормальним, веселим, дитячим життям і не задумувалися над тим, що буде далі, і чи прокинемося ми завтра» – додала Світлана.
Текст: Юлія Лазоренко
Фото з сімейного архіву родини
Читайте також:
Перше модульне містечко збудують у Сумах: який матиме вигляд та коли там будуть жити люди?
На Сумщині з небезпечної зони вже евакуювали майже 7 тисяч дітей
Дітей на Сумщині евакуюють примусово: куди везуть та що буде з батьками, котрі не хочуть їхати?
