Кадровий голод і заміновані поля: як працює агропідприємство у Великописарівській громаді

Це історія про Юрія Гладченка і його підприємство, розташоване за 6 кілометрів від росії в селі Широкий Берег Великописарівської громади.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік не припиняв ні на день роботу на полях та фермі. Навесні 2024 року по території приватного підприємства «Рассвет» росіяни вдарили КАБами й ракетами, а на минулому тижні на полі поруч впав шахед.

Як працює агробізнес чоловіка попри російські обстріли, читайте в матеріалі Кордон.Медіа.

«Ніколи не думав, що приліт шахеда має такий гучний звук…. Це ж він ще не розірвався, досі лежить на полі», – пригадує Юрій події минулого тижня.

Перші дні повномасштабної війни

Життя в селі на кордоні з росією набуло іншого значення 24 лютого 2022 року, коли повз Широкий Берег проїжджали колони танків і самохідних артилерійських установок. Навіть тоді, за словами Юрія, роботу продовжили: не панікували, а працювали на результат.

«У перші дні ніхто нічого не знав. Ми ж під танки кидатися не будемо, бо сенсу мало, тому просто спостерігали за ситуацією й продовжували працювати», – згадує чоловік.

Працівники на підприємстві перебувають у постійному стресі, проте зараз, як пояснив бізнесмен, цього складно уникнути на прикордонні. Люди приходять на роботу, обговорюють останні події, адже це єдина можливість дізнатися новини (інтернет і мобільний зв’язок у селі працюють погано), і після цього виконують свої обов’язки.

Юрій уже понад 20 років працює керівником на своєму підприємстві, до цього обіймав посади інженера в інших агрокомпаніях. Після того, як розпалися колгоспи, вирішив щось змінювати, тож почав власний бізнес у рідному селі.

На полях вирощує переважно соняшник, пшеницю, пивоварний ячмінь, сою на продаж і силосну кукурудзу для тварин. Окрім цього, є ферма, на якій зараз лише корови, а до війни ще були телята й свині.

Через повномасштабне вторгнення багато постачань молока й м’яса скасували, адже, як розказав чоловік, в зону активних бойових дій за товаром ніхто їздити не хоче. Тому довелося скоротити кількість корів на підприємстві втричі: зі 150 голів залишилося лише 50. Отож із фінансовими проблемами Юрій стикнувся з самого початку війни – він самостійно їздив у Велику Писарівку продавати молоко, від якого відмовився міжнародний замовник.

«Danone, з яким ми співпрацювали, скасував контракт на початку повномасштабного вторгнення, тому в березні й квітні 2022 року я возив молоко у Велику Писарівку,  продавав людям за мінімальну ціну, щоб хоч якось платити зарплати й виживати. Віддавали по 3 грн за літр, а згодом повернулися до ринкової ціни. Люди зрозуміли, що продукт у мене був якісний. Коли діти пили наше молоко, то називали його морозивком, пломбірчиком», – поділився підприємець.

Спочатку в компанії Юрія працювало близько 40 робітників, зараз залишається 10. Частину людей мобілізували, інші виїхали на більш безпечні території. Проблема з кадрами для бізнесмена зараз є найбільшою загрозою. Через це доводиться менше займатися тваринництвом, а час на догляд за полями навпаки збільшився.

«Через втрату робітників довелося кількість свійських тварин зменшити, бо працювати нікому. З вирощенням зернових культур теж проблема. Поки виживаємо, а далі, як війна закінчиться, сподіваюсь, що люди повернуться», – розказує чоловік.

Збитковість не зупиняє підприємця

Юрій зробив реконструкцію у фермі у 2019 році. Він закупив нове обладнання, відремонтував приміщення, почав отримувати прибуток, а з війною знову повернувся до рівня нерентабельності. Зараз продає молоко місцевим сироварам, щоб не втрачати цю діяльність.

«Я вважаю, що зараз якість молока в мене погіршилася через те, що  скасували постачання товарів, які допомагали обробляти продукт й обладнання»,  – ділиться підприємець.

Частина полів Юрія залишається замінованою та забудованою фортифікаціями. Держава минулого року надала допомогу бізнесу й виділила кошти, які частково покривають витрати на обробку землі, чому чоловік дуже зрадів.

За три роки повномасштабного вторгнення повернути довоєнний прибуток підприємству поки не вдалося. Раніше господарство постійно користувалося кредитними коштами. Зараз, як розказав Юрій, державні банки не надають такі послуги для прикордонних територій.

Ціна на зерно постійно змінюється, проте чоловік не скаржиться. Він розказав, що минулого року ціни були гарні, а у 2023 – дуже слабкі. Зараз підприємство не чекає на кращу вартість зерна, а продає по тій, яка є. Зберігати на території Широкого Берега сільськогосподарську продукцію небезпечно, бо село дістають не лише артилерійські, а й мінометні обстріли.

«От у 2023-му насіння продавали по 8 тисяч гривень за тонну, а торік ціна була вдвічі більша, й це приємно здивувало. Які скарги можуть бути?», – каже бізнесмен.

Удар по підприємству

Відчули війну «на смак» на підприємстві навесні 2024 року, коли прилетіла російська КАБ, яка зруйнувала зерносховище, приміщення бухгалтерії й пошкодила ангари. Це сталося рано-вранці, коли на роботі був лише сторож. Він встиг заховатися, тому ніхто з людей не постраждав.

Після обстрілу все відновили протягом місяця. Юрій вирішив взяти в цьому активну участь: заліз на дах ангара, щоб полагодити, проте не розрахував, що покриття сильно пошкоджене, й упав. Він зламав багато кісток, зокрема сильно травмував ноги й ліву руку. З того часу досі проходить реабілітацію й чекає на операцію, щоб покращити функціонування руки.

«Думав, що директор не упаде, а воно впав», – жартує чоловік.

Повоєнні плани

Юрій перед повномасштабним вторгненням закупив бордюри, плитку, викупив приміщення, з якого планував зробити їдальню для робітників, придбав ескалатор, щоб створити європейську ферму й облаштувати територію. Поки все це чекає на закінчення війни. Він досі мріє побачити більше людей на своєму підприємстві й повернути тварин, які були на фермі до лютого 2022 року.

«Руки складати не будемо, будемо працювати далі. Панікувати, плакати – остання справа. Упав – піднявся й іди далі, тоді будеш жити. Інших варіантів зараз немає», – переконаний Юрій Гладченко.

Фото надав Кордон.Медіа Юрій Гладченко

Читайте також:

Палатка посеред вулиці в чужому селі: як працює евакуйований із Великої Писарівки магазин одягу

Остання поїздка додому: історія чоловіка, який підірвався на міні у Великописарівській громаді

Скільки прикордонні громади Сумщини  витратять на оборону в цьому році?