Де оселилися місцеві із прикордоння Сумщини? Історії багатодітних родин-переселенців

Сьогодні в Роменському районі на Сумщині живе майже 8 000 переселенців. Це здебільшого ВПО з Сумського, Шосткинського та Охтирського районів, які виїхали самостійно.

А від початку евакуації, зокрема примусової, на Роменщину евакуювали 283 людини. З них 117 – це діти. Загалом це 130 родин, яким знайшли тут будинки.

Тож як влаштувалися три сімʼї з прикордоння Сумщини – дивіться у відео.

“Тут тихо, спокійно”: родину з 6 дітьми евакуювали з Миропілля на Роменщину

Багатодітну родину пані Оксани з шістьма дітьми евакуювали з Миропілля після оголошення примусової евакуації. Найстаршій дитині – 15 років, найменшій – 5.

Коли привезли в Суми, вони не знали, куди далі поїдуть, адже подітися не було куди.

Родині виділили будинок в селі Андріївка, у якому вони живуть від початку вересня.

«Нас примусово вивезли, бо вже КАБи прилітали. І нам сказали виїжджати обов’язково. Не хотілось, звісно. Ну, а що робити? Довелося», – розповідає Оксана.

Жінка говорить, що вони їхали у невідомість: не знали, куди зрештою їх привезуть, і де поселять. Вже у Роменському районі запропонували кілька будинків на вибір, і вони зупинилися на цьому, де зараз живуть.

За бажання родина має право згодом викупити це житло.

Втім, на питання, чи надовго родина планує тут оселитися, пані Оксана відповідає, що не має чітких планів, усе залежатиме від безпекової ситуації. Жінка каже, що вдома, звісно, добре, але там, у Миропіллі, зараз дуже небезпечно: два тижні тому прилетіло і на їхній двір.

На новому місці родині допомогли з меблями, дали ліжка для дітей, розкладачки, ковдри, подушки, газову плиту. Дають і гуманітарну допомогу, продукти. У будинку тепло, можна топити дровами, проведений газ, а вода – у дворі.

«Організація «Проліска» мені пообіцяла привести насос, так що я тоді зможу встановити пральну машину», – говорить пані Оксана.

На те, щоб зібратися й виїхати зі свого дому, родині дали добу. Потім вже волонтери з Сум привезли їхніх домашніх улюбленців. У родини 5 собак і 10 котів.

“Ну, і наші тут, і не наші. Тоді ж почали люди виїжджати, кидали своїх тварин, а ми їх забрали”, – розповідає Оксана.

Жінка запевняє, що на новому місці їм подобається:

«Тут тихо, спокійно. Люди теж хороші, такі доброзичливі. Сусіди допомагають».

“Дякуємо людям, які допомагають”: мати з п’ятьма дітьми виїхали з Великої Писарівки

Пані Анна разом з своїми п’ятьма дітьми виїхала із Великої Писарівки після того, як їхній будинок був пошкоджений внаслідок обстрілу. Спочатку виїхали до Грунівського гуртожитку, але, оскільки з дітьми там не дуже зручно проживати, то оселилися в одному із сіл Роменського району. Тут мешкають з квітня.

Жінка розповідає, що від прильоту тоді не тільки пошкодило будинок, а й поранило дітей, у малих тепер залишилися шрами.

У гуртожитку в селі Грунь родина прожила десь близько місяця:

«Чому ми переїхали звідти? Ну, це ж гуртожиток, там літні люди, пенсіонери… А пятеро дітей – це балаган, тож ми вирішили, що нам треба шукати щось інше».

Анна говорить, що цей будинок знайшла у Фейсбуці:

«Ми не роздумуючи сюди приїхали. Тут набагато спокійніше».

У Великій Писарівці залишилися батько Анни і 91-річна бабуся, яких вони звали з собою, але старенькі не хочуть нікуди їхати.

Жінка говорить, що діти навчаються онлайн.

«У мене син Гліб вже у другому класі, а він ще жодного разу й парти не бачив», – каже Анна.

Родину в селі зустріли привітно: підготували хату, навіть борщу наварили.

«Ми дякуємо, що є такі люди, що допомагають», – говорить жінка.

“Треба продовжувати жити”: родина з двома дітьми переїхала на Роменщину з Мезенівки

Пані Марина разом з двома дітьми виїхала з села Мезенівка Краснопільської громади у березні цього року і оселилася в селі на Роменщині.

Вона вже купила цей будинок і почала його ремонтувати, збирається тут і залишатися, тому що і місце, і умови родину влаштовують. Щоб знайти житло, до офіційних інстанцій не зверталися, – допомогли знайомі та родичі.

«Робимо ремонт, облаштовуємося на новому місці. Тут тихо, спокійно, річка в кінці городу, територія велика. Тут живеш, як в заповіднику», – розповідає Марина.

Наразі родина вже реалізувала свої основні плани щодо ремонту й перебудови, і тепер тривають тільки косметичні ремонти та роботи з дооблаштування.

«Треба продовжувати жити… Головне, щоб під мирним небом», – каже пані Марина.

Діти Марини теж навчаються дистанційно, хоча жінка мріє про те, щоб навчання було очним, і вони спілкувалися з однолітками, мали спільних друзів, знайомих, щоб проводили більше часу надворі, гралися:

«Але зараз, в такому стані війни, діти по більшості сидять по своїх домівках, тож мало спілкуються».

Марина каже, що діти все одно сумують за домом, бо там у них було багато друзів. Втім, більшість так само повиїжджала, тож вони розуміють, що гратися там вже немає з ким:

«Роз’їхалися по всій Україні, в більш безпечні місця. Але дітям хочеться повернутися. Як б їм тут добре б не було, але хочеться все рівно додому.

Ми не збираємося вже нікуди звідси їхати, не хочемо  міняти нічого. Будемо жити і сподіватися на Перемогу».

Читайте також:

Родині з Охтирки встановили модульний будинок на місці зруйнованого: як облаштувалися?

«Людей на вулицях поменшало»: у Краснопіллі оголосили обовʼязкову евакуацію. Чи виїздять місцеві?

У Краснопіллі почалася евакуація населення

Житло за 30 км від росії: чи є попит на нерухомість у Сумах?

Що відбувається у Білопіллі сьогодні: евакуація та життя місцевих під обстрілами