«На одну нашу міну – десяток ворожих»: як працюють на бойових позиціях мінометники 117-ї бригади ТРО
На Кордон.Meдia вийшов новий випуск програми «НАШІ ЇБ*ШАТЬ», і сьогодні ми познайомимо вас з військовими 117-ї бригади ТРО, які захищають Україну на сумському напрямку.
До позиції нашу знімальну групу везе військовий із позивним Терен.
«Два кілометри – і кацапи вже», – говорить він.
Дорогою це назвати важко: маневреність авто і швидка реакція водія тут неабияк важливі, адже по обидва боки від вузької колії усе заміновано. Військові говорять, що знаходили тут і нерозірвані снаряди, якими росіяни лупили з «Градів» ще на початку повномасштабного вторгнення.
На одній з позицій 117-ї бригади ТРО хлопці з мінометного розрахунку вже у повній бойовій готовності. Боєць з позивним Палич розповідає, що і сам міномет, і міни – українського виробництва.
«Ми б’ємо по військових цілях, по скупченнях ворожих військ на прикордонні, якщо є скупчення техніки, скупчення піхоти, – розповідає Палич. – Ми можемо 3 постріли зробити, а по нас прилітає 33».
Бійці заряджають міну, лунає постріл.
«Відпрацьовували планову ціль: було переміщення піхоти. Дали команду, ми відпрацювали, щоб запобігти їхньому пересуванню в наш бік», – розповідає Артем, військовослужбовець.
Ще кілька пострілів – і біжимо в бліндаж, бо над позицією засікли ворожий дрон.
«Це кацапські мавіки літають, шукають, звідки були постріли», – розповідає Ігор з позивним Терен, який привіз нашу знімальну групу.
Розвідка – і з неба, і на землі, – докучає нашим військовим.
«Складність у тому, що в кожний момент може зайти ДРГ. Вночі ви ж бачите кущі, тепловізор не все «пробиває», буквально 50 м, а далі ми вже нічого не бачимо, сподіваємося на свої вуха», – говорить Ігор.
Поруч розташована ще одна мінометна позиція. Бійці розповідають, що, коли взялися її облаштовувати, виявили на цьому місці в лісі й траншеї, і місця для бліндажів.
«Ми подивились, пошукали в підручниках історії і з’ясували, що у 1943 році тут проходила Курська дуга, і одна з ліній оборони німців проходила саме по цьому лісу, тож залишилися укріпрайони», – розповідає захисник з позивним Моряк.
Військовослужбовець розповідає, що задача його розрахунку – прикриття кордону, прикриття нашої піхоти у випадку перетинання кордону ворожими військами.
Говорить, що рік тому міни, якими вони працюють по ворогу, були або ще зі старих радянських запасів, або ж іноземного виробництва. Але зараз вже відсотків на 95 це все – наші українські міни.
«Артилерійські дуелі у нас ідуть із мінометниками з-за кордону. Найбільше нам докучають їхні САУ – у них з боєкомплектом безліміт, отож на наші три постріли вони можуть відповісти десятьма пострілами», – говорить Моряк.
Владислав з позивним Трутень працює водієм. Каже, що росіяни часто роблять всілякі пакості, аби нашкодити техніці та особовому складу, виставляють розтяжки, запускають FPV-дрони.
«Ми стараємося їздити дорогами, які ми знаємо, – це по-перше. І по-друге – найбільш небезпечно, це коли ти їдеш по відкритій місцевості».
На війну Трутень потрапив із 1 березня, із технікою і тоді був пов’язаний, але, як то кажуть, є нюанс.
«З початку повномасштабного вторгнення ми з кумом крали кацапську техніку. У нашій бригаді такої техніки – більше 40 одиниць! І САУшки, і БМП, і БТРи, і танки були… Ми навіть їздили у Лебединський район, де застрягли чотири танки «знаменитої» Кантемирівської дивізії, але побачили, що ми їх не зможемо витягти звідти, тож поїхали далі свою роботу робити.
Їздили тоді по всій Сумській області. Притягнули сюди з-під Охтирки САУшку «Мста С-1», – розповідає Владислав.
«Я не знаю, чи закінчилось їх бажання там хоч якось ескалювати ситуацію на кордоні Сумщини, проте я абсолютно впевнений, що це зменшення кількості обстрілів є наслідком ефективної роботи сил оборони на сумському напрямку, – говорить Дмитро Лантушенко, пресофіцер 117-ї бригади ТРО. – Кожен день хлопці працюють, і є дозвіл на використання західної зброї, ворог це відчуває, це відчувають і наші хлопці: якість бойової роботи значно підвищилась».
Зменшення обстрілів з боку ворога – це наслідки ефективної роботи сил оборони на Сумщині, переконаний Дмитро.
Втім, росіяни продовжують тероризувати прикордоння FPV-дронами.
«Два тижні тому тут за день 3-4 FPV-дрони прилітали і по селу, і по позиціях. Вони не розбираються, чи по цивільних бити, чи по військових», – говорить захисник з позивним Моряк.
Наразі вражати ворожі FPV-дрони чи «Мавіки» наші військові можуть хіба що з автомата Калашникова.
За два з половиною роки у хлопців, зрозуміло, є втома – не так фізична, як моральна, говорить боєць з позивним Депутат:
«Духом ми ніколи не падали, але втома є… Бо служба – це повна відсутність власного життя: тобою хтось керує, ти не можеш нічого спланувати, самостійно зробити. Хочу побажати усім нашим людям пережити цю страшну війну, залишитися живими, здоровими, і щоб вона скоріше закінчилась».
Уже після зйомок нам розказали, що цілі, по яких працював міномет, успішно ліквідовані, далі короткий перепочинок – і знову до праці, адже вдала робота є запорукою того, що захисники вчасно зможуть піти у такі довгоочікувані відпустки.
Дивіться також:
Хто захищає Суми від атак російських «Шахедів»?
Бій у прямому ефірі: як насправді воюють у Третій штурмовій бійці з Сумщини
«Кожна міна для ворога – помста за Сумщину»: мінометники 24-ї бригади криють русню на Донеччині
