Сумську тероборону знищують на Лиманському напрямку: що відбувається на фронті?
155-й батальйон Сумської тероборони 117-ї бригади майже повністю знищили на Лиманському напрямку.
Через загострення ситуації на фронті у вересні 2024 року в строю залишилося лише кілька бійців. У батальйоні пояснили, що причиною цього стала відсутність необхідної підтримки від 63-ї окремої механізованої бригади, яка мала її надати.
Тепер тих, хто залишився у 155-му батальйоні, планують перевести під командування цієї бригади. Проте командування прямо попереджає, що на нових бійців чекатимуть завдання, з яких вони можуть не повернутися живими.
З таким ставленням бійці 155-ї бригади відмовляються переходити у цей підрозділ. А їх чисельні звернення не чують, тому ця історія має зʼявитися в публічному просторі.
Більше подробиць – у відео.
Бійці 155-го батальйону – це, по суті, добровольці, які стали на захист свого рідного міста Суми і держави Україна у лютому 2022 року. З перших годин і днів вони зі зброєю в руках захистили Сумщину від навали ворога.
Далі – 2,5 роки бойової роботи на різних ділянках фронту. Із квітня 2024 року бійці займають нульову лінію оборони на Лиманському напрямку. Наразі цей батальйон складається із чотирьох стрілецьких рот, тобто це – виключно піхота.
З вересня цього року ситуація на напрямку загострилася: ворог почав активні штурмові дії. Наш 155-й батальйон за півтора місяці фактично знищили.
Бійці батальйону кажуть: працювали без належної контрбатарейної підтримки, без засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), а також без належної організованої евакуації поранених і загиблих бійців.
Усе це мала би забезпечувати 63-тя окрема механізована бригада. Але цього, як стверджують бійці 155-го батальйону, зроблено не було. Як не було і жодної підтримки, окрім наказу триматися.
І наші воїни трималися. Тримали оборону до останньої людини. Але наразі бійці в піхоті закінчилися: частина з них – у госпіталях і потребують відновлення, інші загинули.
Чому так склалися обставини і що наразі чекає на кількох бійців батальйону, що залишилися в строю?
Наразі є ймовірне рішення про переведення бійців 155-го батальйону під керівництво 63-ї бригади, де бійці відмовляються бути через ставлення керівництва цієї бригади і командирів до особового складу.
Є проблеми, про які під час війни в медіа не говорять, але – не цього разу.
«Чуєш, пане командір роти, я тобі що – х*йово щось пояснив? Чи ти зараз хочеш зустрітися, переговорити? Це командир 107-го батальйону до тебе звертається, кому ти переданий, бл*дь, с*ка! Очолиш групу нах**, підеш, позицію займеш», – саме так, зверхнім тоном, нецензурною лайкою командир 107-го батальйону 63-ї бригади віддає накази командирам рот 155-го батальйону.
Погрози та обіцянки цілеспрямовано знищити особовий склад не викликають довіри до можливого нового керівництва.
«Я людей на м’ясо віддавати не буду. У мене в роті залишилось ходячих шість людей, а решта – всі в лікарні, трьохсоті, важкі трьохсоті», – говорить Олександр Бондар, командир роти вогневої підтримки 155-го батальйону ТрО.
«У нашій роті на сьогоднішній день залишилось 7 чоловік, четверо з них – обмежено придатні, тобто, фактично залишилося троє», – розповідає Віктор Іванько, командир першої стрілецької роти 155-го батальйону ТРО 117-ї бригади.
Воєнкори Кордон.Медіа вирушили на Донеччину, аби тут, безпосередньо на Лиманському напрямку, де перебуває 155-й батальйон, поспілкуватися з хлопцями.
«Ми приїхали сюди за наказом на Лиманський напрямок. Тут ми побачили дещо іншу картину – як командування більшого підрозділу недбало, не по-людськи ставиться до своїх підлеглих. Ми все це чули по раціях, по перехватах, бачили на стрімах», – говорить Дмитро, старший солдат 155 батальйону 117 бригади ТРО.
Результати такого командування, кажуть бійці, вони відчули на собі, коли просили прикривати їх далекобійною артилерією, якої самі не мали.
“Підрозділи ТРО – це піхота, і максимально, що вони мають на озброєнні, – це міномети, а вони в принципі не можуть подавити вогнем дальню батарею”, – говорить Олександр, головний сержант 155-го батальйону 117-ї бригади ТРО.
«Загострення почалось десь з вересня, і потім вони (росіяни – ред.) почали знищувати за день по позиції. Могло прилетіть 50 FPV-дронів, ну і так само артилерією били по кілька годин», – розповідає Олександр Бондар.
«Все було добре, але потім нам почали нарізати більше задач, більше, більше… Особового складу не збільшувалось, він тільки вибував, а задач більше, тож всі були виснажені. Але хлопці стояли, скільки могли», – говорить Вʼячеслав Гнідець, командир другої стрілецької роти 155-го батальйону 117-ї бригади ТрО.
І таке ставлення до особового складу розповсюджується не тільки на 155-й батальйон, говорять бійці. За словами наших захисників, так само командування 63-ї бригади ставиться навіть до своїх військовослужбовців.
«Туди було нікому заступати – людей зовсім не залишилося, зовсім. Ми просили, кричали про допомогу – допоможіть нам живою силою, артою, – ну, подавіть цей вогонь, і в нас все вийде! Ми далі будемо стояти на цих позиціях, тримати рубіж, тримати оборону. Але цього ніхто зовсім не зробив», – розповідає Олексій Панасенко, т.в.о. командира третьої стрілецької роти.
«Хлопці наші тримались до останнього, а зараз вже не залишилось нікого. Вибачте, не можу стримати сліз, – з болем говорить Валерій, штаб-сержант 155 батальйону 117 бригади ТРО, – просто дуже боляче через таке ставлення наших командирів до бійців і військової служби».
Після півторамісячних боїв людей, які можуть продовжувати вести бойові дії, у 155-му батальйоні фактично не залишилось. Поповнень особового складу, говорять командири, упродовж цього часу не відбувалося.
А ставлення до людей командира 107-го батальйону 63-ї бригади можна уявити, слухаючи, як він спілкується з підлеглими: тон повідомлення, яке складається майже виключно з нецензурної лайки, – зверхній і відверто хамовитий.
У такій ситуації, що склалася, особовий склад на чолі з командуванням 155-го батальйону аргументовано відмовляється переходити під керівництво 63-ї окремої механізованої бригади.
«Командування 107-ї все рівно намагалося загнати нас на позиції, які повністю знищені ворожою артою, скидами FPV-дронів, запальними сумішами тощо. Усе по позиціях летіло, ми їх просили закрити, хоча б частково, небо, бо нам буде набагато легше», – каже Олексій Панасенко.
Але контрбатарейної боротьби, за словами бійця, проти ворожої арти зовсім не було.
«У мене таке відчуття, що робили це цілеспрямовано, щоб нас убили всіх там, вибили звідтіля, а потім нас щоб звинуватити в тому, що ми покинули бойові позиції», – додає Олексій.
Військовий говорить, що без наказу командування бійці жодного разу не полишили жодної з позицій, хоча вони були практично повністю вже знищені.
До того ж їм не допомагали, як було обіцяно, з евакуацією поранених:
«У нас 300-ті виносили 200-х, щоб ви розуміли… У них є броня, на якій вони собі проводять евакуацію. А там же небо постійно «брудне» – FPV летять, на всі машини ведеться полювання. У нас так люди каліками залишилися – їм ампутували кому руку, кому ногу, хто взагалі 200-й… Все через те, що ми це робили без броні, яку нам обіцяли для цього, самі все робили…», – розповідає Олексій Панасенко.
Яке ж рішення, на думку бійців, було би прийнятним для них у цій ситуації?
«Для початку – вивести на комплектування, щоб особовий склад покращив свій морально-психологічний стан, підправив здоров’я, щоб далі можна було захищати нашу країну», – говорить Олександр Бондар.
Люди вимагають вивести особовий склад батальйону на відновлення – фізичне й психологічне, а потім – обов’язково поповнити його. Пораненим, які наразі перебувають в медичних закладах, дати час і можливість на одужання, щоб вони могли виконувати бойові завдання.
«Якщо вони хочуть нас у чомусь звинуватити, то нехай звинувачують. Хлопці категорично всі до єдиного із третьої стрілецької роти відмовляються переходити під командування таких людей, тому що вони знають, що вони потенційно 200-ті, їх навіть ніхто не забере з поля бою, і справа в тому, що вони залишаться 500-ми, сім’ї їх будуть чекати все життя, ніхто нічого не зробить», – переконаний Олексій Панасенко.
Бійці кажуть, що зробили все можливе для розв’язання ситуації, що склалася.
Вихід проблеми у медійний простір є останнім кроком, останньою можливістю змінити ситуацію на краще і зберегти життя тих, хто захищає нас.
Кордон.Медіа надіслали офіційні запити до командування 117-ї та 63-ї бригад, а також до вищого командування Сил оборони України, тож будемо слідкувати за ситуацією.
Читайте також:
«Штурмуємо та беремо в полон»: військові 22-ї механізованої бригади на Курському напрямку
«На одну нашу міну – десяток ворожих»: як працюють на бойових позиціях мінометники 117-ї бригади ТРО
